Собівартість послуг при виконанні працівником різних робіт

Витрати, пов’язані із збутом товарів, відносять до витрат на збут (п. 19 НП(С)БО 16), тобто, відображають на рахунку 93.

Витрати, пов’язані із здійсненням платного ремонту, відносять до собівартості послуг ремонту. Виробнича собівартість таких послуг включає прямі витрати (матеріальні, на оплату праці) і змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (п. 11 НП(С)БО 16).

Витрати собівартості відображають на рахунку 23.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом (п. 4 НП(С)БО 16).

Відповідно, загальновиробничі витрати (ЗГВ) – витрати, які не можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта витрат і які між різними об’єктами потрібно розподіляти.

В розглядуваній ситуації витрати, включаючи зарплату працівника, не можна прямо віднести до конкретного об’єкта витрат – на рахунок 23 (собівартість платного ремонту техніки) чи 93 (витрати на продаж техніки). А тому такі витрати є ЗГВ. Обліковують ЗГВ на рахунку 91. Тобто, всі наведені витрати, включаючи зарплату працівника, відносять на рахунок 91.

Потім ці витрати розподіляють на рахунки 23 і 93.

Особливості розподілу ЗГВ наведені в п. 16 і в додатку 1 до НП(С)БО 16.

Там зазначено, що ЗГВ розподіляють згідно бази розподілу. Таку базу підприємство має обрати самостійно і закріпити власною обліковою політикою. Наприклад, в розглядуваній ситуації базою може бути обсяг діяльності (розмір доходу від відповідної діяльності – платного ремонту та продажу техніки і запчастин) тощо.

Окрім того, зазначені витрати підприємство має окремо поділити на змінні та постійні, розподіляючи їх окремо.

Приклад розподілу наведено в додатку 1 до НП(С)БО 16.

Детально про розподіл ми писали тут.

 ***

Читайте також: Загальновиробничі витрати в обліку