Облік переданого у позичку обладнання для пультової охорони

На якому рахунку обліковувати таке обладнання?

Згідно з визначенням, наведеним у п. 4 П(С)БО 7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як передбачено п. 5 П(С)БО 7, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються, зокрема, за групою «Машини та обладнання».

Обладнання — будь-яка апаратура або стаціонарна установка.

Стаціонарна установка — особливе поєднання кількох видів апаратури та у разі потреби інших пристроїв, які монтуються, встановлюються та призначені для постійного використання.

Своєю чергою, прилад приймально-контрольний пристрій — пристрій, призначений для прийому сигналів від пожежних, охоронних сповіщувачів, забезпечення електроживленням активних (струмових) пожежних і охоронних сповіщувачів, видачі інформації на світлові, звукові оповіщувачі та пульти централізованого спостереження, а також формування стартового імпульсу запуску приладу пожежного управління.

При цьому, підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Законодавчі акти не дають конкретного порядку класифікації ОЗ до певної групи, однак виходячи з наведених вище визначень все ж таки вважаємо, що переданий замовнику (встановлений) пульт охорони має класифікуватись саме за групою «Машини та обладнання» як обладнання (рахунок 104).

Своєю чергою, варто звернути увагу, що в бухгалтерському обліку підприємства самостійно встановлюють вартісні критерії віднесення активів до складу ОЗ. Тобто в залежності від встановлених вартісних критеріїв пульт охорони може класифікуватись або як ОЗ на субрахунку 104 або як малоцінний необоротний матеріальний актив (МНМА) на субрахунку 112.

Отже, безпосередньо придбання обладнання у вигляді пульту охорони, що передається замовнику, відображається на рахунку 15 з подальшим введенням в експлуатацію і перенесенням на рахунок 104 або 112 в залежності від встановлених на підприємстві вартісних критеріїв класифікації ОЗ.

Строк корисного використання

Відповідно до п. 23 П(С)БО 7, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Отже, введене в експлуатацію обладнання, яке використовується замовниками на умовах договору позички, підлягає амортизації у підприємства-власника, що надає послуги. При цьому, на думку автора, найбільш безпечним варіантом буде віднесення вартості нарахованої амортизації, наданого в позичку обладнання, до собівартості наданих послуг охорони (далі зазначимо, чому), оскільки фактично дане обладнання не просто передається сторонній особі, а передається особі для надання підприємством послуг з охорони, тобто використання у господарській діяльності підприємства (хоча фактично сама по собі операція з надання майна у позичку не призводить до отримання доходу).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Тобто, в бухгалтерському обліку мінімального строку використання ОЗ не встановлено – це питання вирішується безпосередньо підприємством враховуючи очікуваний строк використання такого активу. Очікуваний строк використання ОЗ може відрізнятись від фактичного.

Разом з цим, якщо підприємство є платником податку на прибуток, то необхідно звернути увагу на пп. 134.1.1 ПКУ, за яким об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МФСЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Якщо платник прийняв відповідне рішення про незастосування податкових різниць, то при визначенні об’єкту оподаткування він керується виключно наведеними вище правилами бухгалтерського обліку.

А ось, якщо платник податку, зобов’язаний коригувати фінрезультат на податкові різниці має враховувати таке:

• за п. 138.1 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до НП(с)БО або МСФЗ;
• за п. 138.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ПКУ.

Таким чином, якщо підприємство застосовує коригування фінрезультату, то йому необхідно у додатку РІ збільшити фінрезультат на суму всієї нарахованої амортизації за правилами БО та зменшити на суму розрахованої «податкової» амортизації.

А ось вже при нарахуванні «податкової» амортизації обмежень щодо ОЗ встановлено більше:

• згідно з пп. 14.1.138 ПКУ до ОЗ відносяться лише необоротні активи вартість яких перевищує 20 000 грн (тобто все що менше в «податковому» обліку не амортизується і відповідно не зменшує фінрезультат);
• не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів*, невиробничих нематеріальних активів (і ось тут як раз потрібно «пов’язати» надання у безоплатне надання активу з господарською амортизацією шляхом віднесення амортизації до складу собівартості послуг);
• для групи 4 «машини та обладнання» пп. 138.3.3 ПКУ встановлено мінімальні строки нарахування амортизації – 4 роки (але для інформаційних систем, комутаторів та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, до яких, вважаємо, і відноситься дане обладнання – 2 роки).

У разі, коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку «податкової» амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі, коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку «податкової» амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Отже, якщо говорити про строки корисного використання ОЗ, то у разі, якщо підприємство не застосовує податкові різниці, то він визначається самостійно підприємством виходячи з очікуваного строку. А при застосуванні податкових різниць, у бухгалтерському обліку підприємство встановлю строки так само, але у податковому має керуватись мінімально встановленими у п. 138.3.3 ПКУ строками і у разі, якщо вони є більшими за строки встановлені в обліку у підприємства збільшення фінрезультату у розрізі нарахованої амортизації ОЗ може бути більшим з зменшення.

Який бухгалтерський облік прийому-передачі такого обладнання?

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду і такої самої якості. В даному випадку такій передачі підлягають ОЗ (або МНМА в залежності від вартості та строку користування).

При цьому, варто звернути увагу, що за договором позики право власності на річ залишається у позичкодавця – тобто підприємства. Тому такі активи продовжують обліковуватись на тому ж рахунку основних засобів (або МНМА) як введені в експлуатацію (оскільки фактично вони використовуються підприємством для надання у позичку, а отже – експлуатуються). Разом з цим, для зручності та аналітичного обліку переданих у користування та тих, що зберігаються на підприємстві активів можна використовувати додатковий субрахунок або субконто.

___

* -термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".