Чи потрібно дисконтувати заборгованість за договором фінансового лізингу?

Як передбачено п. 3 П(С)БО 11, норми цього стандарту (зокрема, в частині дисконтування зобов’язань) застосовуються з урахуванням особливостей оцінки і розкриття інформації відносно зобов’язань, установлених іншими П(С)БО.

Своєю чергою, облік активу та зобов’язань за фінлізингом урегульовано в П(С)БО 14. Розрахунок теперішньої (дисконтованої) вартості мінімальних орендних платежів для лізингоодержувача здійснюється за правилами, прописаними у п. 5 П(С)БО 14 і додатку 1.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 14, одержаний у фінансову оренду об'єкт відображається в обліку одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухобліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухобліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду.

Таким чином, в П(С)БО 14 прописані свої правила щодо дисконтування для зобов’язань за фінлізингом, а отже, правила щодо дисконтування довгострокової заборгованості, внесені у П(С)БО 10 та П(С)БО 11 наказом Мінфіну №379, не стосуються договорів фінлізингу.