• Посилання скопійовано

Як створити облікову політику для торгового мікропідприємства?

ТОВ з одним засновником (у штаті один директор), річний дохід - до 300 тис. грн. Чи обов’язково такому ТОВ мати облікову політику? Які основні моменти мають бути прописані в обліковій політиці для мікропідприємства?

За ст. 1 Закону про бухоблік, облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. За ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства за погодженням з власником (власниками) або керівником відповідно до установчих документів.

Облікова політика потрібна будь-якому підприємству. Де-факто кожне підприємство, якому доводилося обирати одну облікову альтернативу з декількох дозволених, вже тим самим формує свою облікову політику, навіть якщо воно і не видає про це окремого наказу.

За звичайних умов наказ про облікову політику складається або на дату держреєстрації підприємства, або на початок будь-якого звітного року – щоб застосовувати нову політику з початку нового звітного періоду. Проте на практиці може бути й по-іншому.

Для зміни облікової політики повинні бути достатні підстави. Випадки, коли можна змінити облікову політику, зазначені у п. 9 П(С)БО 6: облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Наприклад, якщо підприємство в середині звітного періоду виявило, що поточна облікова політика не забезпечує достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності, воно повинно змінити облікову політику таким чином, щоб це виправити. Відповідно до п. 11 П(С)БО 6, облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення – тобто в разі такої зміни облікової політики потрібно буде виправити всю минулу фінансову звітність, перерахувавши всі такі операції за новою обліковою політикою.

Якщо наказ про облікову політику не затверджувався, його краще за все затвердити з нового звітного року, тобто у перший робочий день січня.

Обов’язку щодо затвердження наказу про облікову політику немає, відповідальності за незатвердження – теж немає. Є лише відповідальність за неправильне ведення бухобліку та складання недостовірної фінзвітності, але правильно вести облік та складати достовірну фінзвітність можна і без затвердженого наказу про облікову політику. Головне – це приймати правильні та професійні рішення у тих випадках, в яких правила бухобліку передбачають здійснення вибору з декількох можливих альтернатив, і тим самим буде забезпечено достовірність фінансової звітності та визначення правильної суми податків. Також важливо дотримуватись приписів п. 9 П(С)БО 6 і не змінювати раніше обрані альтернативи без достатніх на те підстав.

Отже, якщо підприємство дотримується всіх норм законодавства та П(С)БО, обирає облікові альтернативи та не змінює їх без достатніх підстав, але при цьому  не має затвердженого наказу про облікову політику, жодної відповідальності за це не передбачено.

Типової форми документа, в якому б зазначалася облікова політика підприємства, на сьогодні не існує. Лише певні згадки про нього ми знаходимо у Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №635. В них говориться, що саме в розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності. На сайті ДтКт міститься зразок наказу про облікову політику, але кожне підпприємство повинно розробляти свою політику самостійно.

Як наголошують Методрекомендації №635, затвердження облікової політики потрібно для тих облікових ситуацій, щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати недоцільно – адже підприємство не має альтернатив тому одному варіанту, який передбачений нормами законодавства та П(С)БО.

Тобто наказ про облікову політику підприємства — це не простий опис того, як підприємство здійснює бухгалтерський облік. Це документ, у якому встановлюються правила обліку лише в тих ситуаціях, коли чинне законодавство надає підприємству більш ніж один варіант обліку (наприклад, метод створення резервів сумнівної заборгованості або витрат майбутніх періодів тощо).

Для мікропідприємства, яке веде оптову торгівлю та у штаті якого тільки один керівник, можемо порадити скласти наказ про облікову політику з мінімальним набором параметрів, які необхідні для ведення бухобліку та складання фінзвітності, зокрема:

  • Обрати форму ведення бухобліку: в даному випадку це буде самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік);
  • Обрати можливість створення резерву сумнівних боргів та метод його розрахунку - див. п. 8 П(С)БО 10, а також див. п. 7 П(С)БО 25;
  • Обрати варіант, створювати чи не створювати резерви (забезпечення) наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо) - п. 7 П(С)БО 25;
  • Обрати, обліковувати чи не обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості  - п. 7 П(С)БО 25;
  • Установити вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів – п. 5.2 П(С)БО 7. Враховуючи те, що підприємство не зобов’язане коригувати фінрезультат (річний дохід менше 40 млн грн), воно може встановити будь-яку вартісну ознаку МНМА, не враховуючи межу, визначену для ОЗ з метою оподаткування: 20000 грн без ПДВ відповідно до пп. 14.1.138 ПКУ. Тобто в даному випадку можна встановити будь-яку межу ОС/МНМА, зручну саме для цього підприємства;
  • Установити межу суттєвості фінансової звітності, тобто максимальну суму помилок за статтями фінзвітності, які не впливають на її достовірність. Про поріг  суттєвості ми писали тут. Також звертаємо увагу на лист Мінфіну від 29.07.2003 р. №04230-04108;
  • Обрати метод оцінки товарів та інших запасів при їх вибутті (п. 16 П(С)БО 9);
  • Встановити перелік статей витрат підприємства: витрат на збут (за їх наявності), адміністративних  витрат, інших операційних витрат та інших витрат;
  • Розробити графік документообігу та форми документів, які застосовуються на підприємстві. Дещо про документообіг можна почитати тут;
  • За необхідності розробити план рахунків підприємства, якщо воно використовує субрахунки другого порядку (коди яких мають 4 цифри та більше), та додати цей план до наказу про облікову політику.

Це основні моменти, які варто врегулювати наказом про облікову політику. Якщо підприємство проводить певні операції, які вимагають обрання однієї з декількох можливих альтернатив, це теж потрібно буде врегулювати в наказі.

Додатково пропонуємо ознайомитись з нашим спецвипуском про облікову політику.

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс

Передплатити

Автор: Єгорова Юлія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Облік та звітність/Облік окремих операцій

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі консультації рубрики «Облік окремих операцій»