Орендар сплачує за комунальні послуги за рахунками, виписаними на орендодавця: чи є витратами?

Витрати на утримання об’єкта оренди (комунальні послуги, прибирання приміщень тощо) покладаються на орендаря. При цьому договір може передбачати, що орендар:

1) оплачує їх самостійно. У такому разі орендар має укласти прямі договори з підприємствами — постачальниками комунальних та інших послуг;
2) компенсує їх орендодавцеві у складі орендної плати;
3) відшкодовує їх орендодавцю окремим платежем.

У всіх цих випадках у орендаря виникатимуть витрати у бухобліку.

Відповідно до умов питання, орендар взяв на себе обов’язок зі сплати комунальних платежів за орендодавця.

Вважаємо, що тут діє норма п. 1 ст. 528 ЦКУ. Нею встановлено, що виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

З огляду на цю норму, вважаємо, що орендар (якраз відповідно до договірних відносин з орендодавцем) виконання свого обов’язку зі сплати комунальних платежів, адже договори із комунальними службами оформлені саме із ФОП, поклав на орендодавця, а останній підписавши такі умови договору – прийняв його.

Оскільки обов’язок зі сплати платежів перекладено на орендаря, то вважаємо, що орендар має право на витрати у обліку при сплаті таких комунальних платежів. Тут прослідковується таке собі дарування коштів.

Вважаємо, що в ситуації, описаній у питанні, не прослідковується договір доручення, адже у такому разі мають виконуватися умови ст. 1000 ЦКУ - за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тоді як оплата здійснюється не за рахунок ФОП, а за рахунок власних коштів, та й компенсації таких коштів не передбачено договором.