Виплата дивідендів платником прибутку фізособам: облік та оподаткування

Виплата дивідендів за минулі роки

Згідно з п. 4 П(С)БО 15, дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Оскільки дивіденди – це частина чистого прибутку певного звітного року за даними бухобліку, то їх можна нараховувати в сумі, що не перевищує показник чистого прибутку за відповідний рік - тобто рядок 2350 форми №2 (або №2-м чи №2-мс) за період, за який нараховуються дивіденди. При цьому фінрезультат наступних звітних періодів не впливає на розрахунок розміру дивідендів за минулий період.

Господарські товариства не мають обов’язку щорічного нарахування дивідендів – це відбувається за бажанням засновників. Таким чином, заборони на виплату дивідендів за минулі періоди не встановлено.

Термін перевірки

Відповідно до пп. 102.1 ПКУ контролюючий орган (крім випадків, визначених пп. 102.2 ПКУ) має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, визначеної пп. 133.4 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У пп. 102.2 ПКУ наведено випадки, коли може бути подовжено термін, який може бути перевірено податківцями. Варто зауважити, що виплата дивідендів за попередні періоди не призводить до збільшення строку, який може бути перевірено податківцями.

Оподаткування

При виплаті дивідендів фізособі підприємство стає податковим агентом такої особи і, відповідно, на нього покладається обов’язок з нарахування, утримання і сплати податків з такого доходу.

Оскільки підприємство є платником податку на прибуток, то сума нарахованих фізособі дивідендів оподатковується за ставкою 5% (пп. 167.5.2 ПКУ). Також з нарахованої суми дивідендів утримується військовий збір за ставкою 1,5% (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

У кварталі нарахування та виплати дивідендів сама сума дивідендів та утримані з них ПДФО і військовий збір, підприємство-емітент відображає у податковому розрахунку за формою №1ДФ. Згідно з Порядком його заповнення, доходи фізосіб у вигляді дивідендів відображаються за ознакою доходу «109» .

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документу на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (тобто до кінця місяця наступного за місяцем прийняття рішення про нарахування дивідендів).

Авансовий внесок з податку на прибуток

У пп. 57.1-1.3 ПКУ зазначено обставини, за яких платники податку на прибуток не сплачують авансовий внесок при виплаті дивідендів. Зокрема, до таких обставин належить виплата дивідендів фізособам.

Оформлення

Рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів приймається на загальних зборах учасників ТОВ. Відповідно таке рішення оформлюється протоколом. У ст. 60 Закону про господарські товариства зазначено, що голова зборів учасників ТОВ організовує ведення протоколу.

Далі директор (або дирекція чи інший виконавчий орган товариства) видає наказ про виплату дивідендів на підставі рішення загальних зборів учасників. Однак такий наказ не обов’язковий. Адже прийнятого учасниками ТОВ рішення достатньо для виникнення обов’язку зі сплати дивідендів таким ТОВ. А керівник підприємства підписує первинний документ, яким оформлюється їх виплата (наприклад, платіжне доручення про перерахування коштів на поточний рахунок учасника в банку, або видатковий касовий ордер).

Бухгалтерський облік

Як було зазначено вище, рішення про виплату дивідендів встановлюється протоколом загальних зборів, а отже, датою відображення в обліку операції з виплати дивідендів буде дата складання такого протоколу.

Бухгалтерський облік нарахування і виплати дивідендів засновникам фізособам виглядає так:

• Дт 441 Кт 443 – сума чистого доходу, що призначається до розподілу для виплати дивідендів;
• Дт 443 Кт 671 – нараховано дивіденди засновникам;
• Дт 671 Кт 641, 642 – утримання ПДФО та ВЗ з суми нарахованих дивідендів;
• Дт 671 Кт 301, 311 – виплачено дивіденди;
• Дт 641, 642 Кт 311 – сплачено ПДФО та військовий збір.