За яким курсом визнавати витрати, якщо працівник розрахувався за кордоном гривневою корпоративною карткою?

Відповідно до п. 6 П(С)БО 21 сума валюти, виданої на добові витрати, у бухобліку відображається у гривнях за курсом НБУ на початок дня видачі авансу. Водночас, оскільки заборгованість, яка виникла, є немонетарною статтею балансу, то на дату балансу вона не підлягає перерахунку. Тобто курсові різниці в даному випадку не виникають (п. 7— 8 П(С)БО 21). Витрати на відрядження згідно із затвердженим звітом у межах виданого авансу відображають за курсом НБУ, що діяв на дату видачі авансу (п. 6 П(С)БО 21).

Якщо працівник не повністю використав виданий йому аванс, його заборгованість перед підприємством (у розмірі невитраченої суми) є монетарною статтею балансу, бо залишок невикористаного інвалютного авансу необхідно повернути підприємству. Відповідно за такою дебіторською заборгованістю необхідно рахувати курсові різниці. Останні потрібно визначати на дату балансу та на дату погашення працівником заборгованості.

Проте ці норми працюють у випадку, коли має місце аванс в валюті. За умовами  запитання, маємо гривневу корпоративну картку. Гривнева картка загалом призначена для проведення розрахунків у гривнях, але зазвичай також передбачає можливість одержання готівкових коштів в інвалюті або проведення безготівкових розрахунків в інвалюті за кордоном. У такому разі списання з картки здійснюється в гривнях за комерційним курсом купівлі банком-емітентом іноземної валюти. 

При цьому, якщо працівник, відправлений у закордонне відрядження з гривневою КПК, подав з авансовим звітом документи в інвалюті, то суму витрат визначають шляхом перерахунку за  курсом НБУ на дату затвердження авансового звіту.