Списання зіпсованого товару на підставі інвентаризації

Придбання товарів, як правило, пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки надалі планується одержати прибуток від їх продажу. Проте на практиці трапляються ситуації, коли частина товарів виявляється непридатною для подальшої реалізації внаслідок втрати якісних товарних характеристик, закінчення строку придатності тощо.

У разі якщо буде виявлено, що товар зіпсований або непридатний для споживання, використання та подальшого продажу, то, відповідно до абз. «г» п. 3 Iнструкції №69, проведення інвентаризації є обов'язковим. Затверджені керівником результати інвентаризації відображаються в бухобліку підприємства в тому місяці, в якому завершена інвентаризація (абз. «г» пп. 11.12 Iнструкції №69).

У бухгалтерському обліку суми нестачі товарів у межах норм природного убутку списуються на собівартість реалізованих товарів (п. 11 і п. 15.9 П(С)БО 16) і згідно з планом рахунків відображаються за дебетом субрахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів». Відповідно до п. 14 П(С)БО 9 наднормативні втрати й нестачі запасів належать до витрат звітного періоду. Ці суми втрат запасів відображаються за дебетом субрахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Одночасно зі списанням товарів, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, їх балансова вартість зараховується на позабалансовий субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Звичайно, якщо підприємство працює зі специфічним товаром, то керівник підприємства або призначена ним відповідальна особа має створити належні умови (температура, вологість тощо) його зберігання аби мінімізувати збитки від псування. За збитки, спричинені халатністю щодо зберігання товарів, мають нести відповідальність винні особи (завскладом, комірник та ін.). У цьому разі зобов'язання працівників з відшкодування підприємству спричиненої шкоди відображається за дебетом рахунка 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредитом 716 «Відшкодування раніше списаних активів». При цьому одночасно за кредитом субрахунка 072 списується вартість зіпсованих товарів, яка підлягає відшкодуванню винними особами. Якщо винних встановлено не буде, такі суми підлягають списанню після закінчення позовної давності (3 роки).

У податковому обліку, відповідно до п. 140.3 ПКУ, до витрат, зокрема, не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат. Таким чином, якщо є законодавчо закріплена норма природного убутку для такого товару (з урахуванням місця його зберігання, тари, упакування), підприємство має право включити суму в межах норм до складу податкових витрат. ТМЦ, списані з перевищенням норм природного убутку, зрозуміло, до витрат у податковому обліку не потрапляють. Зокрема, для товарів побутової хімії у дрібному розфасуванні при транспортуванні, зберіганні та реалізації такі норми затверджено Наказом №68-1.

------------1----------

Наказ Міністерства торгівлі СРСР від 24.09.91 р. №68.

------------------------

Що стосується ПДВ, то, згідно з п. 198.5 ПКУ, у разі якщо товари починають використовуватися, зокрема, не в господарській діяльності платника ПДВ, він повинен нарахувати ПЗ (якщо раніше такі суми були включені до складу податкового кредиту під час придбання) виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, а саме — виходячи з вартості придбання таких товарів.

Приклад Підприємство придбало товари хімічної промисловості на суму 120 тис. грн (з ПДВ) для продажу. Надалі на підставі інвентаризації було виявлено зіпсований товар на 10 тис. грн (без ПДВ), який було списано.

Винних осіб встановлено не було.

Норм природного убутку щодо такого товару, який належить до списання, не встановлено.

Бухгалтерський та податковий облік наведено в таблиці.