Операції з безготівковою іноземною валютою: як відобразити в бухобліку?

Юрособам для бухгалтерського обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу, потрібно застосовувати субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті».

Тож кошти, які надходять на розподільчій рахунок, мають відображатися за Д-т 316 (у кореспонденції з рахунком, на якому відображається джерело надходження, наприклад, субрахунок 362, якщо кошти надійшли від покупця-нерезидента).

А частина валюти, яка має бути обов'язково продана, відображатиметься в момент її продажу на субрахунку 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Наприклад:

• Д-т 316 К-т 362, 681 — надійшла валютна виручка від покупця нерезидента. Вона зарахована на розподільчий рахунок;
• Д-т 334 К-т 316 — 30% цієї валюти підлягають продажу на МВР;
• Д-т 311 К-т 334 — зараховується виручка від продажу валюти;
• Д-т 92 К-т 334 — відображено комісію банку;
• Д-т 334 К-т 711 — відображено різницю між сумою, вирученою від продажу інвалюти (курс МВР на дату продажу), і балансовою вартістю інвалюти (курс НБУ на цю ж дату);
• Д-т 312 К-т 316 — решта 70% валюти зараховано на валютний рахунок експортера.

А от для придбання банком інвалюти за проханням підприємства потрібно застосувати субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті».

При придбанні інвалюти слід також визначати доходи або витрати від придбання інвалюти. Це відбувається у зв'язку з тим, що комерційний курс, за яким підприємство придбаває іноземну валюту, часто відрізняється від курсу, установленого Нацбанком. Тому сума, сплачена підприємством за іноземну валюту, відрізнятиметься від суми, за якою іноземну валюту зараховано на баланс при первісному визнанні. В цьому випадку можуть виникати як доходи, так і витрати при купівлі інвалюти. Як правило, комерційний курс вищий за офіційний курс НБУ, тому найчастіше при придбанні валюти виникають витрати.

При цьому додатну різницю між ціною придбання іноземної валюти та її балансовою вартістю слід відображати на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти», а від'ємну різницю між ціною придбання іноземної валюти та її балансовою вартістю — на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти». Це випливає з призначення цих субрахунків за Інструкцією №291.

Наприклад:

• Д-т 331 К-т 311 — перераховано кошти з поточного рахунку для придбання інвалюти;
• Д-т 312 К-т 333 — зараховано придбану інвалюту на рахунок підприємства за курсом НБУ;
• Д-т 92 К-т 333 — відображено комісію банку;
• Д-т 942 К-т 333 — відображено різницю між комерційним курсом, за яким іноземна валюта придбана на МВР, і курсом НБУ.

Але в обох зазначених випадках можуть виникнути ще і курсові різниці. Про що слід поговорити окремо.

Згідно з п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці визначаються лише за монетарними статтями в іноземній валюті. Відповідно до п. 4 П(С)БО 21 монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Підприємство рахує курсові різниці за монетарними статтями (п. 7, 8 П(С)БО 21):

• на дату господарської операції;
• на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей в межах операційної діяльності відображаються відповідно до п. 8 П(С)БО 21 у складі інших операційних доходів (витрат). За Інструкцією №291 інформація про доходи та витрати (втрати) від таких курсових різниць відображається на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» відповідно.

А курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність мають відображатися у складі інших доходів (витрат). Для відображення в обліку таких курсових різниць потрібно використовувати субрахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» та субрахунок 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» відповідно.

Відповідний алгоритм відображення у складі витрат та доходів курсових різниць залежно від монетарних статей встановлено п. 20 та п. 29 П(С)БО 16 та п. 7 П(С)БО 15.

Тож, зокрема, при отриманні виручки за експортною операцією підприємствам потрібно враховувати у складі власних активів таку виручку за датою її надходження на розподільчий рахунок та на поточний валютний рахунок, визначаючи дохід/витрати від продажу валюти та курсові різниці.