Під час автоперевезень водій потрапив в аварію, а товар замовника згорів: як обліковувати?

Положеннями ст. 924 ЦКУ передбачена відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі одержувачу, якщо він не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу тощо сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Тобто, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Тому за висновками працівників ДАІ та аварійних комісарів, зазначеними в актах, протоколах тощо, водія = перевізника може бути визнано не винним у аварії, що сталася. 

Пунктом 15.1 Правил №363 передбачено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом (додаток 4).

Відповідно до п. 15.3 Правил №363 записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Зазначений акт є підставою для списання (вибуття) втраченого вантажу.

До пред'явлення перевізнику позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк (ст. 925 ЦКУ).

Нормами п. 16.1 Правил №363 також визначено, що перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на перевізника обов'язково треба пред'явити йому претензію.

Відповідно до п. 16.3 Правил №363 претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.

Згідно із вимогами абз. 1-2 п. 16.10 Правил №363 до претензії додаються документи, які її обґрунтовують. Товарно-транспортні накладні та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких настає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

Мінінфраструктури в листі від 28.05.2014 р. №5615/25/10-14 повідомляє, що у випадку пред'явлення претензії на відшкодування збитків, які виникають із перевезення вантажів (повна або часткова втрата вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу), ТТН є одним з документів, які засвідчують обставини, відповідно до яких настає матеріальна відповідальність перевізника.

Тобто, ТТН є документом, який поряд з іншим призначений для обліку на шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також засвідчує матеріальну відповідальність водія перевізника.

Щодо ПДВ, то ДФС у листі від 30.12.2016 р. №28710/6/99-99-15-03-02-15 повідомляє, що кошти, які надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

Однак  ДФС у Тернопільській області в листі від 18.10.2016 р. №1641/10/19-00-12-01/17/9594 з урахуванням п. 187.1 та п. 188.1 ПКУ вважає, що на суму вартості пошкодженого товару у платника ПДВ виникають податкові зобов'язання щодо «першої події»:

• або на дату оформлення акту списання пошкодженого товару;
• або на дату отримання оплати претензії від перевізника.

У бухобліку списання втраченого товару та пред’явлення перевізнику претензії відображається так (суми умовні):