На початку слід зазначити, що цінні папери, які належать підприємству на праві власності, як правило, є частиною його активів. Щодо бухобліку таких активів за МСФЗ читайте тут, ми ж розглянемо норми національних стандартів.
Нагадаємо, що згідно з НП(С)БО 1 активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. І ось, якщо вигоди у майбутньому не очікуються (зокрема, через блокування цінних паперів), підприємству немає сенсу визнавати цінні папери активом, і в такому випадку вони не просто знецінюються, а списуються з балансу через невідповідність ознакам активу.
Інша справа – переоцінка активів. На жаль, у запитанні не уточнюється, які саме цінні папери має на балансі підприємство. Але щодо оцінки, за якою вони відображаються в бухобліку, слід застосовувати П(С)БО 13. Зауважимо, що цей стандарт розрізняє фінансові активи (як складову фінансових інструментів підприємства) і фінансові активи, призначені для перепродажу (які є складовою фінансових активів підприємства і, на нашу думку, в запитанні йдеться саме про цей вид активу).
Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо). Отже, якщо підприємство придбало цінні папери за договором купівлі-продажу, оприбутковує вона такий актив за такою фактичною собівартістю.
Але на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
- дебіторської заборгованості, яка не призначена для перепродажу;
- фінансових інвестицій, які утримуються підприємством до їх погашення;
- фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
- фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
Визначення справедливої вартості наразі подано лише у п. 4 П(С)БО 19. Це - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату. Тобто, в частині цінних паперів справедлива вартість - це їх ринкова ціна. Визначити її можна по-різному, П(С)БО та Закон про оцінку не вимагають залучання для цього незалежного експерта.
Якщо підприємство має інформацію про те, що справедлива вартість цінних паперів суттєво відрізняється від їх фактичної собівартості, такий актив доведеться переоцінити.
Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об'єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами. У такому випадку треба робити проведення Дт 352 Кт 740 та Дт 970 Кт 352, відповідно.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити