Повернення майна за рішенням суду: які облікові та податкові наслідки?

Запитання:

Підприємство на загальній системі оподаткування (платник ПДВ) у 2016 р. придбало на торгах майно (обладнання)  підприємства - банкрута. Обладнання було введено в експлуатацію, використовувалося у госпдіяльності протягом трьох років. Кредитори підприємства звернулися до суду, бо вважали, що ціну продажу обладнання було занижено. Судом встановлено, що підприємство має повернути обладнання. Які наслідки повернення такого майна виникають у бухобліку та оподаткуванні? Чи потрібно сторнувати амортизацію за 2016, 2017, 2018 роки та подавати уточнюючі декларації з податку на прибуток? За якою вартістю (остаточною чи первісною) передавати зазначене обладнання?

Відповідь:

Частиною 8 ст. 44 Закону №2343 встановлено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у т. ч. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦКУ, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦКУ).

При цьому суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тобто, ціна, за якою повертається обладнання, має зазначатися в рішенні суду (постанові, ухвалі) з урахуванням витрат на утримання та зберігання такого обладнання, а також сум нарахованої амортизації. 

Відображення в обліку

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7 та п. 40 Методичних рекомендацій №561 об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

При цьому в п. 34 П(С)БО 7 та п. 45 Методичних рекомендацій №561 зазначено, що фінрезультат від вибуття об'єктів ОЗ визначається вирахуванням з доходу від вибуття ОЗ їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку ОЗ, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття ОЗ.

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо виконуються умови, наведені в п. 1 розд. ІІ П(С)БО 27.

Необоротні активи, група вибуття, відчуження яких планується в інший спосіб, ніж продаж на дату балансу, не визнаються утримуваними для продажу (п. 2 розд. ІІ П(С)БО 27).

Щодо амортизації зазначимо, що вона починає нарахування з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт ОЗ став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта ОЗ (п. 29 П(С)БО 7). Сторнування сум амортизації, нарахованої під час використання ОЗ, чинним законодавством не передбачено.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають під час нарахування амортизації ОЗ та їх вибуття, формуються згідно з вимогами ст. 138 ПКУ.

Пунктом 138.1 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема: 

• на суму нарахованої амортизації ОЗ відповідно до НП(С)БО або МСФЗ;
• на суму залишкової вартості окремого об'єкта ОЗ, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Згідно з п. 138.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

• на суму розрахованої амортизації ОЗ відповідно до п. 138.3 ПКУ;
• на суму залишкової вартості окремого об'єкта ОЗ, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

  ПДВ

Відповідно до пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів у пп. 14.1.191 ПКУ розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у т. ч. продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У п. 188.1 ПКУ зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бух обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

У бухпередання обладнання за рішенням суду відображається так (суми умовні):