Насамперед зазначимо, що процесу збирання електричного щита передує етап оформлення технічної документації, передбаченої Законами №1315 та №124.
За ст. 5 Закону №1315 об'єктами стандартизації визначені:
- матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
- правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;
- вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.
Відносини, що виникають у зв'язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням щодо продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності регулює Закон №124.
Технічними регламентами та процедурами оцінки відповідності, застосування яких передбачене технічними регламентами, можуть бути встановлені особливості регулювання відносин, на які поширюється дія Закону №124.
Цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману (ч. 1 ст. 9 Закону №124).
У ч. 1 ст. 11 Закону №124 передбачено, що відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов'язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та ст. 12 Закону №124.
Отже, збірка електричного щита з комплектуючих, яка зберігаються на складі, відображається в обліку як виробництво.
Собівартість та калькулювання
Відповідно до п. 6 П(С)БО 9 готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, для цілей бухгалтерського обліку включають до складу запасів (рахунок 26).
У п. 10 П(С)БО 9 зазначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16.
Нормами п. 11 П(С)БО 16 передбачено, що до виробничої собівартості продукції включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
У п. 597 Методичних рекомендації №373, наведено визначення калькуляції. Це викладений у табличні формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому виражені на виробництво одиниці виробу чи партії виробів. Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і собівартості продукції.
Для здійснення калькуляційних розрахунків необхідні два показники:
- величина виробничих витрат протягом певного періоду;
- обсяг продукції в цьому ж періоді.
Як калькуляційні одиниці використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові та вартісні показники.
Залежно від характеру та виду виробництв застосовуються способи калькулювання собівартості одиниці продукції, наведені в п. 604 Методичних рекомендації №373, а саме:
- спосіб розрахунку за прямими ознаками;
- спосіб додавання витрат;
- спосіб виключення витрат;
- коефіцієнтний спосіб;
- пропорційний (індексний) спосіб;
- комбінований спосіб;
- нормативний спосіб.
Звітна калькуляція складається на підставі первинних документів за такими ж статтями, що й планова. До звітних калькуляцій включаються витрати та втрати, які не були передбачені плановою калькуляцією. Це витрати, що пов’язані з відхиленням від встановленого технологічного процесу, надпланові втрати від браку тощо.
Калькуляції складаються щомісячно в розгорнутому вигляді, в статті «Сировина і матеріали» – за групами матеріалів, що вказуються в кількісному та вартісному вираженні, що значно збільшує аналітичні можливості калькуляції (п. 612 Методичних рекомендації №373).
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Документи на переміщення комплектуючих та готової продукції
У п. 3.13 Методичних рекомендацій №2 вказано, що для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (форми №М-8, М-9).
Лімітно-забірна картка призначена:
- ф. №М-8 – для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць;
- ф. №М-9 – для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться на один вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат (замовлень). В останньому випадку заповнюється графа «Кореспондуючий рахунок».
Відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів оформлюється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф. №М-10) за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених.
Щодо застосування лімітно-забірних карток (ф. №М-8 та М-9) зазначимо, що вони використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.
Ліміти відпуску матеріалів на кожний виріб розраховують та встановлюють технологи за виробничими нормами, які затверджуються керівником.
На підставі цих лімітів лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках.
Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) – споживачу матеріалів, другий – складу чи коморі цеху (дільниці). Склад відпускає матеріали у виробництво при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів.
У лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу – представник цеху (дільниці). Бланк лімітно-забірної картки з частковим заповненням реквізитів може бути складено за допомогою засобів обчислювальної техніки.
Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій №2 надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. №М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 р. №193).
Накладна-вимога (ф. №М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.
Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримує.
У разу внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу (ф. №М-11) складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник є підставою для списання готових виробів з виробництва (комори виробничої дільниці), що їх здає, а другий – складу, що приймає для оприбуткування готові вироби.
Відповідно у податковій накладній зазначається не код УТК ЗЕД кожного комплектуючого, використаного для збирання електричного щита, а новий код УТК ЗЕД готового виробу.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити