Збірка електричного щита з товарів зі складу: як оформити в обліку?

Насамперед зазначимо, що процесу збирання електричного щита передує етап оформлення технічної документації, передбаченої Законами №1315 та №124.

За ст. 5 Закону №1315 об'єктами стандартизації визначені:

• матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
• правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;
• вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.

Відносини, що виникають у зв'язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням щодо продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності регулює Закон №124.

Технічними регламентами та процедурами оцінки відповідності, застосування яких передбачене технічними регламентами, можуть бути встановлені особливості регулювання відносин, на які поширюється дія Закону №124.

Цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману (ч. 1 ст. 9 Закону №124).

У ч. 1 ст. 11 Закону №124 передбачено, що відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов'язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та ст. 12 Закону №124.

Отже, збірка електричного щита з комплектуючих, яка зберігаються на складі, відображається в обліку як виробництво.

Собівартість та калькулювання

Відповідно до п. 6 П(С)БО 9 готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, для цілей бухгалтерського обліку включають до складу запасів (рахунок 26). 

У п. 10 П(С)БО 9 зазначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16.

Нормами п. 11 П(С)БО 16 передбачено, що до виробничої собівартості продукції включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У п. 597 Методичних рекомендації №373, наведено визначення калькуляції. Це викладений у табличні формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому виражені на виробництво одиниці виробу чи партії виробів. Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і собівартості продукції.

Для здійснення калькуляційних розрахунків необхідні два показники:

• величина виробничих витрат протягом певного періоду;
• обсяг продукції в цьому ж періоді.

Як калькуляційні одиниці використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові та вартісні показники.

Залежно від характеру та виду виробництв застосовуються способи калькулювання собівартості одиниці продукції, наведені в п. 604 Методичних рекомендації №373, а саме:

• спосіб розрахунку за прямими ознаками;
• спосіб додавання витрат;
• спосіб виключення витрат;
• коефіцієнтний спосіб;
• пропорційний (індексний) спосіб;
• комбінований спосіб;
• нормативний спосіб.

Звітна калькуляція складається на підставі первинних документів за такими ж статтями, що й планова. До звітних калькуляцій включаються витрати та втрати, які не були передбачені плановою калькуляцією. Це витрати, що пов’язані з відхиленням від встановленого технологічного процесу, надпланові втрати від браку тощо.

Калькуляції складаються щомісячно в розгорнутому вигляді, в статті «Сировина і матеріали» – за групами матеріалів, що вказуються в кількісному та вартісному вираженні, що значно збільшує аналітичні можливості калькуляції (п. 612 Методичних рекомендації №373).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Документи на переміщення комплектуючих та готової продукції

У п. 3.13 Методичних рекомендацій №2 вказано, що для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (форми №М-8, М-9).

Лімітно-забірна картка призначена:

• ф. №М-8 – для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць;
• ф. №М-9 – для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться на один вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат (замовлень). В останньому випадку заповнюється графа «Кореспондуючий рахунок».

Відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів оформлюється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф. №М-10) за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених.

Щодо застосування лімітно-забірних карток (ф. №М-8 та М-9) зазначимо, що вони використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу. 

Ліміти відпуску матеріалів на кожний виріб розраховують та встановлюють технологи за виробничими нормами, які затверджуються керівником.

На підставі цих лімітів лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках. 

Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) – споживачу матеріалів, другий – складу чи коморі цеху (дільниці). Склад відпускає матеріали у виробництво при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. 

У лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу – представник цеху (дільниці). Бланк лімітно-забірної картки з частковим заповненням реквізитів може бути складено за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій №2 надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. №М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 р. №193). 

Накладна-вимога (ф. №М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримує.

У разу внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу (ф. №М-11) складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник є підставою для списання готових виробів з виробництва (комори виробничої дільниці), що їх здає, а другий – складу, що приймає для оприбуткування готові вироби. 

Відповідно у податковій накладній зазначається не код УТК ЗЕД кожного комплектуючого, використаного для збирання електричного щита, а новий код УТК ЗЕД готового виробу.