Обліковуємо витрати на купівлю авіаквитка для особи, яка не перебуває в трудових відносинах з підприємством

Запитання:

Підприємство придбає обладнання, яке встановлюватиметься у замовника за договором підряду. Для монтажу цього обладнання залучаються спеціалісти постачальника. При цьому однією з умов постачальника в договорі є придбання квитка на переліт до місця знаходження замовника та назад. Як в бухобліку відображаються витрати на придбання авіаквитка для особи, яка не перебуває в трудових відносинах з підприємством?  Чи оподатковується вартість такого квитка ПДФО та військовим збором?  

Відповідь:

Насамперед зазначимо, що сторонам договору на монтаж обладнання (підприємству та постачальнику) простіше було збільшити договірну вартість робіт на суму витрат на відрядження працівників, які виконуватимуть монтаж цього обладнання, та фінансувати поїздку за рахунок такого збільшення доходу постачальника. У цьому разі витрати на поїздку спеціалістів були б звичайними витратами постачальника на відрядження його ж працівників.

Але, якщо цього не було зроблено, то доведеться розглядати купівлю квитків як витрати підприємства у зв’язку з виконанням договору підряду. Так, відповідно до п. 14 П(С)БО 16 такі витрати відносяться до складу собівартості робіт за договором підряду як інші прямі витрати, які  безпосередньо пов'язані з виконанням робіт за таким договором, адже витрати на оплату авіаквитків здійснюються з метою встановлення конкретного обладнання у замовника та обумовлені в договорі.

Оскільки витрати на купівлю квитків передбачені умовами договору підряду та є складовою частиною послуги з монтажу обладнання, то вони вважаються використаними в оподатковуваних операціях платника ПДВ, і підприємство має право на податковий кредит з ПДВ за придбанням авіаквитків, якщо квитки придбавалися з ПДВ. Отже, у підприємства немає обов’язку нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.

Втім, обережні платники ПДВ можуть нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ з тих міркувань, що квитки купуються для поїздки фізосіб, які не є працівниками підприємства і тому такі квитки слід вважати використаними не в господарській діяльності підприємства. Вибір позиції – за підприємством. 

Якщо авіаквитки придбаваються з нульовою ставкою ПДВ (міжнародні перевезення вантажів, пасажирів і багажу оподатковуються ПДВ за ставкою 0% відповідно до п. 195.1.3 ПКУ), то питання з нарахуванням ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ стає неактуальним.

Для підприємства придбання авіаквитків для працівників постачальника не класифікується як витрати на відрядження, адже ці фізособи не є працівниками підприємства. Тому такі витрати слід розглядати як надання додаткового блага у вигляді придбання квитків. У загальному випадку це робиться із:

• застосуванням натурального коефіцієнту, формула визначення якого наведена в пп. 164.5 ПКУ;
• оподаткуванням ПДФО та ВЗ;
• відображенням в податковому розрахунку ф. №1ДФ з кодом «126».

ДФС в ІПК від 08.10.2018 р. № 4334/6/99-95-42-02-15/ІПК повідомляє, що нормами п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ не передбачено застосування для ВЗ коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ПКУ.

У рядку «Військовий збір» податкового розрахунку за ф. №1ДФ відображаються загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого ВЗ та загальна сума перерахованого до бюджету ВЗ у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками) (п. 3.11 розд. III Порядку №4).

Тобто базою оподаткування ВЗ є вартість доходу у негрошовій формі, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені ПКУ, та яка відображається у рядку «Військовий збір» розд. II податкового розрахунку за ф. №1ДФ без урахування коефіцієнта визначеного пп. 164.5 ПКУ.

Звертаємо увагу, що відповідно до пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент зобов'язаний утримувати податок із суми доходу і за рахунок такого доходу, тобто сплачувати ПДФО та ВЗ за свій рахунок підприємство не може. В даному випадку це неможливо виконати, адже дохід фізособі надається у негрошовій формі – у формі авіаквитка, а інших грошових доходів така фізособа від цього підприємства не отримує. Відповідно, немає й іншого грошового доходу, за рахунок якого можна було б утримати ці суми ПДФО та ВЗ. Тому ми пропонуємо два варіанти виходу із цієї ситуації, з яких підприємство може обрати найбільш прийнятний для себе.

Варіант 1. Суми ПДФО та ВЗ, що нараховані до сплати, можна внести від імені фізосіб, що отримали квитки, до каси підприємства або на його рахунок у банку. Таким чином, до складу витрат підприємства потрапить лише вартість самого авіаквитка, а ПДФО та ВЗ будуть сплачені за рахунок коштів фізосіб.

Варіант 2. Фізособам можна нарахувати додаткове благо у грошовому вигляді у достатньому розмірі з таким розрахунком, щоб за рахунок такого доходу утримати ПДФО, ВЗ і вартість квитка з ПДВ (адже в даному випадку має місце операція з продажу квитка фізособі). До складу витрат підприємства потрапить вся сума нарахованого додаткового блага. Цей варіант не підходить, якщо підприємство – платник єдиного податку (див. п. 291.6 ПКУ).

В двох варіантах додаткове благо відображається у формі №1ДФ з ознакою «126».

У таблиці покажемо бухоблік операцій з придбання авіаквитків з ПДВ. Для працівників іншого підприємства відображаються за обома варіантами (суми умовні).

Якщо квитки придбані без ПДВ, то бухгалтерські записи щодо ПДВ не здійснюються.

Таблиця