Сутність та значення облікової політики

Основні принципи бухобліку та фінзвітності встановлені ст. 4 Закону про бухоблік. Одним із них є послідовність.

Послідовністю є постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінзвітності.

Отже, облікова політика — це один з ключових моментів ведення бухобліку та складання фінвітності. Тому без її вибору (більш того, затвердження) не обійтися.

За ст. 1 Закону про бухоблік, облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінзвітності. За ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства за погодженням з власником (власниками) або керівником відповідно до установчих документів.

Втім, слід зазначити, що типової форми документа, в якому б зазначалася облікова політика підприємства, на сьогодні не існує. Лише певні згадки про нього ми знаходимо у Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №635. В них говориться, що саме в розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухобліку, складання і подання фінзвітності.

Аналогічна вимога міститься і в Методичних рекомендаціях щодо облікової політики суб'єкта державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. №11.

Але хіба зазначені принципи, методи і процедури не визначені законодавством? Для чого потрібно підприємству складати ще і цей розпорядчий документ (наказ про облікову політику)?

Як наголошують Методрекомендації №635, затвердження облікової політики потрібно для тих облікових ситуацій, щодо яких нормативно-правовими актами з бухобліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати недоцільно. Тобто наказ про облікову політику підприємства — це не повний опис того, як підприємство здійснює бухоблік. Це документ, у якому встановлюються правила обліку в тих ситуаціях, коли чинне законодавство надає підприємству більш ніж один варіант обліку (наприклад, нарахування амортизації необоротних активів, створення резервів витрат майбутніх періодів тощо).

Часто включають в нього і правила ведення податкового обліку (теж для тих ситуацій, коли ПКУ дає платнику податків вибір між варіантами розрахунку та сплати податків).