Чи можуть окремі операції відображатися в обліку з відходом від прийнятої в наказі облікової політики

Зазначене запитання радше стосується відносин підприємства з користувачами звітності, ніж компетенції будь-яких контролюючих органів (звичайно, якщо не йдеться про державний або комунальний сектор економіки).

Iноді підприємство, використовуючи обов'язкове положення облікової політики власника (материнської компанії), має справу з операцією, яку воно вважає за потрібне відобразити в звітності по-іншому, ніж цього вимагають певні документи. Таке трапляється, коли йдеться про великі міжнародні компанії та їх дочірні підприємства, для яких національне законодавство часом істотно впливає на можливість оцінки того чи іншого активу чи зобов'язання як такого порівняно з міжнародними стандартами фінзвітності.

Стаття 4 Закону про бухоблік встановлює серед обов'язкових принципів бухобліку принцип обачності, згідно з яким підприємство зобов'язане застосувати в бухгалтерському обліку методи оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Тож, якщо передбачені обліковою політикою підходи призведуть, на думку посадових осіб підприємства, до необґрунтованого заниження оцінки зобов'язань чи необґрунтованого завищення оцінки активів, підприємство повинне керуватися принципом обачності, а не прийнятими в обліковій політиці підходами.

Але при таких спірних моментах є доцільним відображення у звітності пояснень щодо прийнятих у ній оцінок. По суті, задля досягнення встановленої законом основної мети фінзвітності підприємство має розкрити в пояснювальній записці до неї прийняті при її складанні підходи. А отже, воно повинне описати й відступи від затвердженої облікової політики.