Роботодавець, керуючись ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ, під час нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати працівнику - особі з інвалідністю, має право застосовувати розмір 8,41%. Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Для можливості застосування роботодавцем пільгової ставки ЄСВ необхідно підтвердити встановлення працівнику інвалідності (пп. 5 п. 2 розділу ІІІ Інструкції №449).
Підтвердженням є завірена копія довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності.
Завершують застосування пільгової ставки ЄСВ датою скасування інвалідності на підставі рішення даної комісії. При цьому до дати одержання завіреної зазначеної довідки та після дати скасування інвалідності, роботодавець нараховує ЄСВ у розмірі 22% визначеної бази нарахування.
Тож, роботодавець, у якого працює особа з інвалідністю, нараховує та сплачує ЄСВ за таку особу в розмірі 22% з нарахованої суми зарплати (та інших виплат) до дати отримання завіреної копії довідки МСЕК, в тому числі у проміжок часу між датою, до якої була встановлена інвалідність, і датою отримання завіреної копії довідки МСЕК після переогляду.
Тобто, немає інших нормативних документів, які б давали право на застосування роботодавцем ставки 8,41% у період переогляду.
Виконанням нормативу вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, з якими укладено трудовий договір за основним місцем роботи (не за сумісництвом чи ЦПХ), у т.ч. на умовах роботи з неповним робочим днем чи неповним робочим тижнем, або роботі вдома.
Отже, зарахування працівника до категорії осіб з інвалідністю слід здійснювати лише згідно з довідкою МСЕК, де вказаний період інвалідності.
Щорічна основна відпустка та її тривалість особам з інвалідністю залежить від групи. Так згідно з ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.
Також, у даних осіб є право на відпустку без збереження зарплати, що передбачено п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки:
- особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
- особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно.
Крім того, п. 22 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796 у осіб інвалідів-чорнобильців І та ІІ категорій є право на додаткову оплачувану відпустку — 14 робочих днів на рік. При цьому тривалість такої відпустки в календарних днях становить 16 к.днів. Перенесення цієї відпустки на інший рік чинним законодавством не передбачено. Тому, якщо працівник є особою з інвалідністю - чорнобильцем І чи ІІ групи, то щоб не втратити на неї право, має написати заяву та скористатися нею.
Також на період переогляду працівник з інвалідністю (І, ІІ групи та чорнобильці І, ІІ груп) втрачає право на ПСП у розмірі 150%.