Встановлення строків виплати зарплати. Згідно з абз. 1 ст. 115 КЗпПУ та ст. 24 Закону про оплату праці, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом).
Але проведення виплати зарплати не може бути встановлено рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
При цьому розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Мінпраці у листі від 22.11.2010 р. №964/13/84-10 роз’яснило визначення проміжку часу, в який має виплачувати зарплата. Заробітна плата за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу - з 1 по 7 число.
Якщо затримка у виплаті зарплати не перевищує 1 місяць з дати її нарахування. Навіть якщо зарплата за певний місяць виплачується до кінця наступного місяця, тобто, кількамісячних боргів за зарплатою працівників немає, виплата зарплати у строки, більші за встановлені нормами, зазначеними вище, це порушення трудового законодавства. А за це КЗпП передбачає 5 видів відповідальності: дисциплінарну та адміністративну для винних посадових осіб та фізосіб-роботодавців, матеріальну, фінансову та кримінальну – безпосередньо для роботодавців. Якщо про матеріальну (у вигляді компенсації працівнику шкоди за порушення строків виплати його зарплати) та кримінальну відповідальність у випадку такого порушення говорити навряд чи можна, решта видів відповідальності чекають на порушників. І застосовуються усі вони незалежно один від одного.
По-перше, посадову особу, яка винна у порушенні строків виплати зарплати (якщо виконання цих строків є її обов’язком) може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Згідно із ст. 147 КЗпП, видів дисциплінарної відповідальності два – догана або звільнення.
По-друге, посадових осіб може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 41 КпАПУ. Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (от 510 грн до 1700 грн).
Повторне протягом року вчинення порушення або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн).
Також до підприємств або фізосіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, застосовується відповідальність визначена ст. 265 КЗпПУ у вигляді фінансової санкції (штрафу). Розмір штрафу в цьому випадку становить одну мінімальну зарплату, як за інші порушення трудового законодавства.
Якщо затримка у виплаті зарплати перевищує 1 місяць з дати її нарахування. Розмір штрафу, визначеного ст. 265 КЗпП у разі порушення строків виплати зарплати більш як на один місяць дорівнюється трьом розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Крім того, посадові особи або фізособи-роботодавці сплатять і адміністративні санкції, у розмірі, зазначеному вище.
Не слід забувати, що у зв'язку з порушенням строків їх виплати більш як на один місяць має проводитися компенсація громадянам втрати частини доходів. Це встановлено ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III. Порядок нарахування такої компенсації встановлено постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1427.