Статтею 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску визначено, зокрема, роботодавців, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Водночас п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску визначено також фізичних осіб — підприємців, в тому числі тих, які застосовують спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 і частини п’ятої ст. 8 цього Закону єдиний внесок нараховується у розмірі 22% на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою ніж розмір мінімального страхового внеску (довідкова інформація — на с. 48 «Вісника»).
Отже, Законом про ЄСВ не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи — підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві. Така особа має обов’язок щодо сплати єдиного внеску на загальних підставах.
Звертаємо увагу, оскільки фізична особа — підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування, у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишається платником спрощеної системи оподаткування, то вона, відповідно, має обов’язок щодо сплати єдиного внеску у зазначений період.
