Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Метод чистого прибутку операції полягає у порівнянні чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи), що отримує платник податку у контрольованій операції, з чистим прибутком на основі тієї ж бази у співставній неконтрольованій операції.
На нашу думку, застосовувати такий метод для визначення відповідності ціни придбаної сировини принципу витягнутої руки не дуже зручно. Адже, якщо контрольованою є саме операція з придбання (а не продажу!) сировини, то важко визначити, який чистий прибуток саме від цієї операції отримує платник податку. Більш зручним, на нашу думку, в цій операції є метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Але, звісно, рішення про те, який метод застосовувати, залишається за платником податку. І якщо він обрав 4-й метод, то самостійно має обрати те, який показник рентабельності йому доцільніше і зручніше застосовувати. Критерії, за якими приймається таке рішення, зазначені в пп. 39.3.2.4 ПКУ:
- вид діяльності сторони контрольованої операції;
- розподіл функцій, ризиків, активів сторін;
- економічна обґрунтованість обраного показника;
- незалежності показника від доходів та/або витрат, визнаних в операціях між пов’язаними сторонами.
Складність у виборі доцільного виду рентабельності, на нашу думку, ще раз доводить, що метод доведення відповідності принципу «витягнутої руки» було обрано невірно, і що, можливо, є сенс обрати інший метод.
Нагадаємо, що види рентабельності, які можна застосувати для метода «чистого прибутку», зазначені в пп. 39.3.2.5 ПКУ, це:
а) валова рентабельність, що визначається як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
б) валова рентабельність собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг);
в) чиста рентабельність, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
г) чиста рентабельність витрат, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до суми собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
ґ) рентабельність операційних витрат, що визначається як відношення валового прибутку до операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
д) рентабельність активів, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до поточної ринкової вартості необоротних та оборотних активів (крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів), що прямо або опосередковано використовуються у контрольованій операції. У разі відсутності необхідної інформації про поточну ринкову вартість активів рентабельність активів може визначатися на основі даних бухгалтерської звітності;
е) рентабельність капіталу, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до капіталу (сума необоротних та оборотних активів, крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів, крім поточних зобов’язань).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись