Згідно з пп. 140.5.4 ПКУ фінрезультат до оподаткування збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числінеоборотних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пп. 140.2 та пп. 140.5.6 ПКУ, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у, серед іншого:
- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку №480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числіподаток з доходів, отриманих за межами державиреєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковимирезидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
З наведеного випливає, що якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого попадає у Перелік №480, сплачує податок на прибуток, підприємство не застосовує коригування за пп. 140.5.4 ПКУ.
Щоправда, ПКУ не містить вимог стосовно документального підтвердження такого факту.
Наприклад, те саме читаємо в ІПК ГУ ДПС у м. Києві від 19.05.2023 р. №1226/ІПК/26-15-04-05-07:
«Одночасно повідомляємо, що ст. 39, 140 ПКУ не містять вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку на прибуток(корпоративний податок) нерезидентом, а також органу, який має видавати такий документ.
Водночас, з урахуванням вимог пп. 103.5 ПКУ, доцільним є отримання від нерезидента довідки, щовидається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України».
Тобто, маємо норму пп. 140.5.4 ПКУ, де сказано, що відповідна податкова різниця в даній ситуації не застосовується, якщо нерезидент сплачує податок на прибуток. Саме цей факт має значення. А яким чином підтвердити – це вже сторони мають вирішити самостійно. На погляд ДПС, доцільно отримати відповідну довідку.
Доцільно – а не обов’язково. Тобто, замість довідки може бути інше підтвердження. Будь-яке підтвердження.
Форма такого підтвердження, повторимося, нормативними документами не встановлена.
Дивимося відповідь ДПС на питання в ЗІР (102.12): «Чи збільшується фінансовий результат до оподаткуваннявідповідно до пп. 140.5.4 ПКУ на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг придбаних у нерезидента, організаційно-правову форму якого включено до переліку, затвердженогопостановою КМУ від 04 липня 2017 року №480, у разінадання таким нерезидентом довідки (іншого офіційногодокумента) про сплачений нерезидентом податок на прибуток (корпоративний податок)?».
ДПС відповідає, що ця різниця не застосовується, якщо нерезидентом сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), що підтверджується довідкою (іншим офіційним документом).
Причому в цій відповіді ДПС не дає посилання на нормативні документи, на підставі яких вона робить свій висновок.
Адже, повторимося, нормативні документи це питання не регламентують.
В цій відповіді ДПС пише про офіційні документи. Але ж як можна писати про офіційні документи, якщо це питання не врегульовано чинним законодавством?
Про те, що відповідним документом може бути документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, який повинен бути належним чином легалізований, перекладений відповідно до законодавства України, зазначено в різних консультаціях податкової служби, наприклад, в ІПК ДПСУ від 22.07.2020 р. №2996/ІПК/99-00-05-05-02-06, ІПК ГУ ДПС у Рівненській області від 13.07.2020 р. №2818/ІПК/17-00-04-04-07 та інших.
Від себе ще раз додамо – може бути, а може і не бути.
На наш погляд, замість такої довідки може використовуватися інформація про сплату нерезидентом податку на прибуток, наведена в договорі.
Добре, нехай сторони вирішили підтвердити відповідну інформацію довідкою.
Коли слід отримувати таку довідку?
Повторимо ще раз. Чинним законодавством це питання не врегульовано. Єдине, має бути інформація про сплату нерезидентом податку на прибуток.
Тому, на наш погляд, для того, щоб не застосовувати коригування за пп. 140.5.4 ПКУ, підприємство може отримати довідку і в 2023 році. Поряд з цим, на наш погляд, сторони можуть внести зміни до договору, якими встановити, що на період виконання договору нерезидент є платником податку на прибуток, і ця умова договору є документальним підтвердженням для незастосування імпортером резидентом України податкової різниці за пп. 140.5.4 ПКУ.
Але ж податкова служба може мати іншу точку зору, тому подеколи свою правду слід доводити, може, навіть і в суді.
***
Читайте також:
- Податкова різниця за пп. 140.5.4 ПКУ
- Коригування за пп. 140.5.4 ПКУ
- Як рахувати 30% за різницями згідно з пп. 140.5.4 та пп. 140.5.5-1 ПКУ?
- В яких випадках слід застосовувати податкову різницю у розмірі 30% придбаних товарів?
- Операції з нерезидентами: як довести відповідність цін принципу «витягнутої руки»?
- Податкова різниця за пп. 140.5.4 і пп. 140.5.5-1 ПКУ
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
