Чи потрібно збільшувати фінрезультат при експорті товару нерезиденту?

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МФСЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, якщо платник податку відповідає наведеним вище критеріям і прийняв рішення про незастосування податкових різниць, то він визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток за фінрезультатом у бухгалтерському обліку без подальшого коригування на податкові різниці, зазначені у ІІІ розділі ПКУ, зокрема, передбачену пп. 140.5.5 - 1 ПКУ.

Якщо ж платник податку за власним бажанням застосовує податкові різниці, то тоді при експорті продукції необхідно звернути увагу на новий (доповнений 23 травня 2020 року) пп. 140.5.5 - 1 ПКУ.

Згідно з цим пунктом фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь:

• нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ (Республіка Молдова зазначена у цьому списку);
• нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «ґ» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги пп. 140.5.5 - 1 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Визначення ціни за правилом «витягнутої руки»

Порядок визначення ціни за принципом «витягнутої руки» викладено у пп. 39.1 ПКУ. Зокрема, встановлення відповідності умов операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пп. 39.3 ПКУ, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

За пп. 39.3.1 ПКУ встановлення здійснюється за одним з наведених нижче методів:

• порівняльної неконтрольованої ціни;
• ціни перепродажу;
• «витрати плюс»;
• чистого прибутку;
• розподілення прибутку.

Згідно з обраним методом визначається і відповідний перелік підтверджуючих документів, які повинно надати підприємство для підтвердження відповідності встановленої ціни принципу «витягнутої руки».

Наприклад, метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у контрольованій (в даному випадку мова йде про операцію, яку зазначено у пп. 140.5.6 ПКУ) операції, з ціною у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях), які фактично здійснені платником податків (іншими особами) або на підставі інформації, отриманої з джерел, визначених пп. 39.5.3 ПКУ.

Такими джерелами є джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій, зокрема:

а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов’язаними особами;

б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб;

в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб за умови, що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу;

г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.

Отже, чіткого переліку документів для підтвердження відповідності ціни принципу «витягнутої руки» не встановлено. Перелік документів залежить від обраного методу та характеру операцій. Однак такими підтвердженнями можуть бути будь - які документи (інформаційні джерела), які засвідчують відповідність ціни до ціни у зіставних операціях.

Податківці також не надають переліку документів які підтверджують ціну за правилом «витягнутої руки», а лише зазначають, що платник податків зобов’язаний надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючих органів, які проводять перевірку з питань дотримання принципу «витягнутої руки», у т.ч. облікові регістри, реєстри, відомості аналітичного та синтетичного бухобліку.