Авансовий внесок з податку на прибуток
Відповідно до пп. 57.1-1.1 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ. У даному випадку це означає, що підприємство може прийняти рішення про виплату дивідендів незалежно від того, який об’єкт оподаткування воно має у декларації з податку на прибуток за той період, у якому отриманий прибуток, який спрямовується на виплату дивідендів.
Наприклад, у 2018 році було отримано збиток в сумі 5500 тис. грн, а у 2019 році – отримано прибуток 5131 тис. грн.
Оскільки власник підприємства прийняв рішення про спрямування всього прибутку 2019 року на виплату дивідендів, то це означає, що рішення про покриття збитків минулих років не приймалося, тобто збитки минулих років залишаються непокритими. Тоді станом на кінець 2019 року в обліку мають бути такі залишки на рахунку 44:
- Дт 442 – на суму 5500 тис. грн (непокриті збитки минулих років);
- Кт 441 – на суму 5131 тис. грн (нерозподілений прибуток 2019 року, який не направлявся на покриття збитків).
У 2020 році при прийнятті рішення про виплату дивідендів за 2019 рік робиться запис: - Дт 441 Кт 443 на суму 5131 тис грн – використання прибутку 2019 року на виплату дивідендів;
- Дт 443 Кт 671 на суму 5131 тис грн – нарахування дивідендів за рахунок використаного прибутку.
Ось так виглядає ситуація з точки зору бухобліку – тобто що власники вирішили, те й відобразили в обліку.
З точки зору оподаткування прибутку ситуація трохи інша, тому що при оподаткуванні прибутку збитки минулих років враховуються незалежно від бажання платника податку. Саме тому у пп. 57.1-1.1 ПКУ і введено норму, що виплата дивідендів не залежить від «податкового» прибутку.
Далі, оскільки при оподаткуванні прибутку можлива ситуація, що в бухобліку між власниками розподіляється прибуток за певний рік, а в податковому обліку цей прибуток не був оподаткований за рахунок врахування збитків минулих років, то як наслідок, податок на цей прибуток не сплачений. Тому при виплаті дивідендів і передбачено сплату авансового внеску, щоб виведення прибутку на виплату дивідендів було неможливим без сплати податку з такого прибутку.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. В даному випадку податок на прибуток не сплачувався, оскільки весь прибуток 2019 року був перекритий минулорічними збитками. Тому зараз і потрібно сплатити авансовий внесок зі всього розподіленого прибутку.
Авансовий внесок обчислюється за ставкою 18 %. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
Податок з доходів нерезидентів
Відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування дивіденди оподатковуються за ставкою 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро. Якщо виконуються ці умови, а також умови ст. 103 ПКУ (зокрема, наявність довідки про резидентський статус), то ставка податку з доходів нерезидентів – 5%.
Відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ резидент, що виплачує дохід нерезиденту, утримує податок з таких доходів та за їх рахунок. Податок сплачується до бюджету під час виплати доходу.
Наприклад, з суми дивідендів 5131000 грн потрібно сплатити:
- Авансовий внесок за ставкою 18% - 923580 грн;
- Податок з доходів нерезидентів за ставкою 5% - 256550 грн.
Нерезиденту слід виплатити 5131000 – 256550 = 4874450 грн, які переводяться у валюту виплати.
Відповідно до п.71 р.VII Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5 резиденти здійснюють валютні операції з переказу коштів в інвалюті з метою повернення дивідендів (включаючи купівлю резидентами інвалюти на зазначені цілі), за умови подання:
- документів, що підтверджують право власності іноземного інвестора на корпоративні права / інвестиційні сертифікати українського емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів;
- рішення емітента про виплату дивідендів іноземному інвестору. Забороняється для купівлі інвалюти з метою виплати дивідендів використовувати суму коштів у гривнях, що перевищує суму дивідендів, які підлягають виплаті іноземному інвестору та визначені у відповідному рішенні емітента в гривнях. Перерахунок відповідних зобов’язань з гривні в іноземну валюту в разі переказування власної (некупленої) іноземної валюти з метою виплати дивідендів здійснюється за офіційним курсом, установленим НБУ на дату здійснення відповідної операції.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити