Дивіденди: що це таке?

За пп. 14.1.49 ПКУ дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 П(С)БО 15 визначено, що дивідендами вважається частина прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їхньої частки у власному капіталі підприємства.

Головне у цих визначеннях — дивіденди розраховуються з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку.

Якщо говорити про ТОВ та ТДВ, то питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір належить до функцій загальних зборів учасників (ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ та ТДВ). Аналогічне правило діє і для решта підприємств — долю чистого прибутку вирішують його власники.

Мало того, на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства (ч. 1 ст. 41 Закону про ТОВ та ТДВ). А для решта господарських товариств достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки (ч. 2 ст. 18 Закону про госптовариства).

Це ще не говоримо про ті підприємства, для яких щорічний аудит фінансової звітності є обов'язковим, і встановлено вимогу оприлюднення як самої фінансової звітності, так і аудиторського висновку (ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік). Про те, для кого наразі цей обов'язок встановлено, ми докладно писали тут і тут.

Тобто дивіденди дійсно розподіляються між власниками виходячи з суми чистого прибутку певного періоду, яка зазначена у фінансовій звітності за цей період. Але власники можуть не покладатися на ту цифру, яку їм порахували бухгалтери підприємства, і вимагати її підтвердження незалежним аудитом (в межах тих прав, які дає їм закон і установчі документи).