Внутрішні автобусні перевезення: оподаткування

Щодо надання послуг на територій України внутрішніх автобусних перевезень, то відповідно до підпункту ,,б” пункту 185.1 статті 185 р. V Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу, зокрема і надання послуг на територій України внутрішніх автобусних перевезень.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Ставка податку  по послугах наданих на територій України обчислюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (підпункт ,,а” пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу).

Операції з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за ставкою 0% (підпункт 195.1.3 пункт 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу). Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до пункту 189.13 статті 189 Податкового кодексу у разі постачання відповідно до Закону України ,,Про автомобільний транспорт” квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. До бази оподаткування не включається вартість перевезення, що перераховується перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту при реалізації квитків на автобусні перевезення особами, які безпосередньо не є перевізниками, то ДПС України в листі від 18.01.2012 №1142/6/15-3415-26, зокрема, зазначено:

Приймаючи до уваги те, що послуга з перевезення надається пасажиру безпосередньо перевізником, слід враховувати, що квиток на проїзд автобусом є документом установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення (підпункт 10 пункту 2 розділу I Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176), та укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж квитка на проїзд автобусом.

При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (підпункт “а” пункту 201.11 статті 201 розділу V Кодексу) тільки його власнику (виходячи із суті договору), а тому не може бути підставою ні для визначення податкових зобов’язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка прийняла замовлення на його оформлення та здійснила продаж такого документа, якщо ця особа не є перевізником або його структурним підрозділом.

Враховуючи вищезазначене, суб’єкт підприємницької діяльності, який не є перевізником та здійснює прийом замовлень на продаж квитків на проїзд автобусами, прийом коштів за продані (замовлені) квитки та повернення коштів за невикористані квитки, повинен визначати свої податкові зобов’язання та зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит без урахування вартості проїзду (визначення вартості проїзду надане підпунктом 6 пункту 2 розділу I Правил № 176), отриманої ним від особи, яка здійснила замовлення квитка на проїзд автобусом.

При цьому в податковій накладній, що має бути виписана суб’єктом підприємницької діяльності, який здійснює прийом замовлень на продаж квитків на проїзд автобусом, не повинні враховуватися кошти, отримані в оплату вартості проїзного документа. Така податкова накладна виписується на вартість послуг, наданих у зв’язку з таким замовленням та поверненням (посередницьких послуг), оскільки ці послуги є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах відповідно до підпункту “б” пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу.