Відповідно до абз. 5 п. 198.3 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Однак на виконання вимог пп. «г» п. 198.5 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.
Нагадаємо, що господарська діяльність у пп. 14.1.36 ПКУ визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦКУ в будівництві роботи виконуються на підставі договору будівельного підряду, за яким:
- підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації;
- замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Положення ст. 838 ЦКУ дозволяють підряднику (якщо інше не встановлено договором) залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник.
При цьому генпідрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Статтею 840 ЦКУ передбачено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.
Підрядник зобов'язаний надати замовнику звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
При цьому в договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Зазначимо, що ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів, необхідні для визначення вартості їх експлуатації у прямих витратах в інвесторському кошторисі та в розрахунках за обсяги виконаних робіт містить Національний стандарт України. Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів ДСТУ Б Д.2.7-1:2012.
ДСТУ Б Д.2.7-1:2012 носить обов'язковий характер при визначенні вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, які застосовуються на будівництві об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Інші суб’єкти господарювання мають дотримуватися ДСТУ Б Д.2.7-1:2012, якщо це передбачено договором будівельного підряду.
У таблицях ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин ДСТУ Б Д.2.7-1:2012 та механізмів (РКНЕМ) містяться показники, виходячи з витрат ресурсів на 1 маш. год експлуатації, зокрема, витрати енергоносіїв (бензину, кг; дизельного палива, кг; електроенергії, кВт/год; стиснутого повітря, м3).
Для машин і механізмів, що наведені в частині II збірника, витрати на енергоносії, мастильні матеріали, гідравлічну рідину враховуються у складі прямих витрат на матеріальні ресурси (п. 3.4 ДСТУ Б Д.2.7-1:2012).
Витрати бензину та дизельного палива прийняті за середньо-галузевими нормами і враховують середньорічні витрати цих енергоносіїв з урахуванням роботи будівельних машин і механізмів у зимовий період (п. 3.7 ДСТУ Б Д.2.7-1:2012).
Докладніше про операції з давальницькою сировиною читайте тут>>
Отже, за дотримання умов:
- договору будівельного підряду;
- галузевих нормативних актів;
- оформлення відповідних первинних документів, підприємство може скористатися правом на ПК без подальшого нарахування податкових зобов'язань відповідно до пп. «г» п. 198.5 ПКУ та обліковувати витрати на придбання дизпалива у складі прямих матеріальних витрат в межах господарською діяльності.
Щодо акцизного податку
При заправлянні дизпаливом техніки третіх осіб (виконавців), залучених підприємством (замовником) на умовах договору підряду або інших договорів, здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника (виконавця). Такі дії, в розумінні абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ, належить до операції з реалізації пального. Тому замовник є особою, яка реалізує пальне, з відповідним оподаткуванням акцизним податком.
Про те, що передання замовником паливно-мастильних матеріалів виконавцю є операцією з реалізації пального, читайте тут та тут>>
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити