Оподаткування ломбардами доходів від продажу заставленого майна клієнтів

Ось що зазначають у цьому випадку податківці («ЗІР», категорія відповіді 103.02). 

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбарди відносяться до фінансових установ.

Ломбардна операція – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу (пп. 14.1.100 ПКУ).

Статтею 20 Закону від 02 жовтня 1992 року №2654-ХІІ  та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов’язків перед ломбардом під час закінчення терміну дії договору позики кредитор, зокрема, ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов’язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави. 

Зазначимо від себе: право власності на предмет застави виникатиме у кредитора лише в тому випадку, якщо він вирішить залишити цей предмет в себе. Якщо ж ломбард буде реалізовувати цей предмет з метою погашення позичальником суми боргу, то право власності на нього залишатиметься у позичальника (тобто, в бухгалтерському обліку в ломбарді він залишатиметься поза балансом). 

Згідно з пп. 165.1.16 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Водночас, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ст. 25 Закону №2654-ХІІ).

Враховуючи вищевикладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані платником податку внаслідок реалізації заставленого майна платника податку, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики) у сумі, що не перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Однак, грошова сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є об’єктом оподаткування у платника податку, якому вона повертається, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом (з урахування пп. 164.2.20 ПКУ та згідно з ст. 168 ПКУ) за ставкою 18%. Також, така сума оподаткованого ПДФО доходу, оподатковується і військовим збором за ставкою 1,5%.

Втім, у листі  від 20.10.2015 р. №22128/6/99-99-17-03-03-14 ДФСУ дотримувалося більш фіскальної точки зору:  «Протягом строку дії договору основна сума кредиту, отриманого платником податку від ломбарду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. Разом з тим у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту у термін, встановлений договором, сума такого кредиту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах. При цьому доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до ст. 25 Закону №2654». 

Однак, обидва роз’яснення від ДФСУ не мають силу нормативного документу, тож, яке з них застосовувати на практиці, вирішувати самому ломбарду – податковому агенту. 

Зверніть увагу, що зазначені норми ПКУ не звільняють від оподаткування дохід фізособи, отриманий від продажу золота Держскарбниці (оскільки здача такого золота відбувається не безоплатно, а за певною встановленою ціною). Тож, правила оподаткування виручки від такої передачі мають бути ті самі.