Податкові збитки при виділі підприємства

Про юридичні, бухгалтерські та податкові особливості реорганізації у вигляді виділу можна почитати тут.

Варто зазначити, що чинні нормативні документи не передбачають у разі виділу обов’язкову передачу частини від’ємного значення об’єкта оподаткування до новоствореного підприємства.

Наприклад, в пп. 98.3 ПКУ зазначено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. 

Звісно, що тут мова про грошові зобов’язання чи податковий борг. А від’ємне значення об’єкта оподаткування не відноситься ані до одного, ані до іншого. Але в пп. 98.3 ПКУ частково показано принцип поділу. Що в разі виділу не відбувається пропорційного виділу новому підприємству всіх статей балансу. 

У разі виділу складається розподільчий баланс, у якому новому підприємству виділяється певна частина майна підприємства, з якого робиться виділ.

Наведене вище означає, що передавати від’ємне значення новоутвореному підприємству не обов’язково.

Тому якщо за розподільчим балансом новому підприємству не перейшла певна частина від’ємного значення об’єкта оподаткування, то це від’ємне значення у повному розмірі може бути використане при складанні декларації за 2022 рік підприємством, з якого був виділ.

Тепер розглянемо як застосовуються податкова різниця за пп. 140.4.5 ПКУ

Згідно з пп. 140.4.5 ПКУ, фінрезультат до оподаткування зменшується платником податку - правонаступником на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:

• приєднання, злиття, перетворення - у періоді затвердження передавального акта;
• поділу, виділу - у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

При проведенні реорганізації від’ємне значення об’єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, що обліковувалося у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта або розподільчого балансу, зменшує фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника в сумі, що не перевищує суму власного капіталу платника податку, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року та за умови, що платник податку, що припиняється, та платник податку - правонаступник були пов’язаними особами більше ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання (злиття).

Тобто, ця різниця застосовується новоутвореним підприємством у разі, якщо йому передано від’ємне значення, і в разі дотримання умов, наведених у цьому підпункті.

Якщо ж від’ємне значення не передавалося або передавалося, але не дотримано наведених умов, то ця різниця новоутвореним підприємством не застосовується.