Використання пального для госпдіяльності: акцизні склади та ліцензія на зберігання

Акцизні склади

З 01.07.2019 р. акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Водночас, пп. 14.1.6 ПКУ визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

• приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб.м., а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку 4 групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 куб.м. (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
• паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Податківці у підкатегорії 116.11 ресурсу «ЗІР» (запитання: «Чи є з 01.07.2019 акцизним складом приміщення та/або територія, де суб’єкт господарювання зберігає та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам?») зазначають, що при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати такі критерії:

1) загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального;

2) обсяги отриманого протягом календарного року пального;

3) напрями його використання.

Тобто для суб’єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання.

Однак при недотриманні хоча б одного із зазначених критеріїв, для суб’єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Про це ми зазначали тут>>

З огляду на вищесказане, вважаємо, що ані бак для зберігання дизпалива, ані бочка/каністра до 100 л для зберігання мастила та тосолу за умови, що СГ отримує протягом календарного року не більше 1 000 куб.м пального, не є акцизними складами.

Ліцензія на зберігання

Це питання вже регулюється не ПКУ, а Законом №481. Детально про необхідність отримання ліцензії ми писали тут>> 

Що стосується ситуації, яка описана у питанні, то вважаємо, що підприємство не має отримувати таку ліцензію. Адже відповідно до ст. 1 Закону №481, що діятиме із 01.07.2019 р., місце зберігання  пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання  пального на праві власності або користування. Тут маються на увазі стаціонарні паливні склади, що складаються зі стаціонарних ємностей для зберігання пального.

Під це визначення не підпадають автомобілі, у яких підприємство зберігає пальне через відсутність стаціонарних ємностей.

Що стосується бака для зберігання дизпалива, то тут ліцензії не потрібно. Втім, вважаємо, що її слід отримати на зберігання пального (тобто всі ПММ, код УКТ ЗЕД, яких зазначено у пп. 215.3.4 ПКУ) у бочках/каністрах до 100 л, адже саме вони відповідають під визначення "місце зберігання пального".

Також зазначимо, що штрафи за відсутність ліцензії на зберігання пального з 01.07.2019 р.  відтерміновано. Про це ми зазначили тут. Це не означає, що взагалі відтермінували отримання ліцензій до 01.07.2019 р., просто за ліцензії, отримані після 01.07.2019 р., не штрафуватимуть аж до 31.12.2019 року.