ТзОВ хоче купувати, зберігати та продавати зерно: документальне оформлення

Відповідно до ст. 7 Закону України від 02.03.2015 р №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності” наведений виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Серед них такі види діяльності як придбання, зберігання чи продаж зерна та/або соняшникового насіння не зазначений.

Втім, в Україні визначені спеціальні закони, які врегульовують наведені у запитанні види діяльності з її особливим правовим та дозвільним регулюванням.

Так, основні засади виробництва та обігу насіння, а також порядок здійснення державного контролю за ним визначені Законом України “Про насіння і садивний матеріал”. Зокрема, у ст. 15 Закону йдеться про необхідність сертифікації насіння, яке вводиться в обіг на території України. Порядок проведення сертифікації також визначений цим Законом, зокрема, у ст. 18.

Щодо розвитку ринку зерна, то правові, економічні та організаційні умови конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна визначені Законом України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, у ст. 7 якого вказано, що суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна (див. також Лист Держінспекції сільського господарства від 21.01.2014 р. №422/4-2/2-14).

У ст. 19 цього Закону зазначено, що діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах здійснюється шляхом декларування зерна. Порядок декларування зерна визначений постановою КМУ від 12.12.2002 р. №1877. 

Також цей Закон оперує таким поняттям як зерновий склад — це суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно. 

Цим Законом також визначений порядок зберігання зерна та складські документи на підтвердження прийняття зерна на зберігання та його видачі з зернового складу, визначений порядок підтвердження якості зерна та інші документи, необхідні для здійснення діяльності щодо зберігання зерна та його реалізації.

Загальні документи, що стосуються безпосередньо зерна та насінневих культур наведені у наступних документах:

1) ДСТУ 4138-2002 "Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості" (ДСТУ 4138-2002)

2) ДСТУ 2240-93 "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови" (ДСТУ 2240-93).