Власна СЕС: компенсація електроенергії орендарями та ліцензування

Компенсація електроенергії за тарифами зовнішнього постачальника

Законодавство України надає сторонам договору оренди значну свободу у визначенні умов, у тому числі й порядку розрахунків за комунальні послуги. Детально ми це питання розглядали, приміром, тут. Ключовим моментом є фіксація такого порядку в договорі оренди. Якщо в договорі чітко прописано, що орендар відшкодовує вартість електроенергії за тарифами стороннього постачальника, навіть якщо ці тарифи вищі за фактичні витрати орендодавця, така умова, на наш погляд, є допустимою.

Цивільний кодекс України (ЦКУ) та Господарський кодекс України (ГКУ) визначають орендну плату як істотну умову договору оренди. Порядок компенсації комунальних послуг, у тому числі електроенергії, є частиною цих договірних відносин. Сторони вільні погодити такий механізм розрахунку, який вони вважають прийнятним.

Важливо, щоб порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (відшкодування, компенсації) був чітко визначений у договорі оренди, якщо орендар самостійно не укладає договори з постачальниками послуг.

Чи потрібна ліцензія?

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону про ліцензування ліцензуванню підлягає діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок електроенергії

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону про ринок електроенергії господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ліцензування здійснюється відповідно до Ліцензійних умов №1467.

Відповідно до пп. 1.3 Ліцензійних умов №1467 діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом):

• якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання  на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;
• незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.

Діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електрична енергія виробляється:

• без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб, незалежно від встановленої потужності електрогенеруючого обладнання;
• виробляється мобільною (автономною) електростанцією у період дії в Україні воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення або скасування.

Відносини між орендодавцем та орендарем у даному випадку регулюються договором оренди, а не договором постачання електроенергії. Орендодавець надає в користування приміщення разом з інженерними комунікаціями, включаючи електромережі, а компенсація вартості електроенергії є частиною орендних відносин.

В розглядуваній ситуації орендодавець не продає електроенергію, а орендар її не купує. Орендодавець надає в оренду майно, яким користується орендар.

Тому, на наш погляд, ліцензію в розглядуваній ситуації отримувати не потрібно.

Про ліцензування ми писали також тут.

Але дану ситуацію можна розглядати і під іншим кутом: Підприємство виробляє електроенергію за допомогою сонячних панелей, використовує її для власних потреб та постачає орендарям у межах майнового комплексу, стягуючи відшкодування вартості. Згідно із законодавством, електроенергія є товаром, а її розподіл та постачання "іншим споживачам" (орендарям) через власні мережі підпадає під визначення діяльності основного споживача. Виробництво електроенергії до 5 МВт для власних потреб не вимагає ліцензії, але постачання та розподіл орендарям, які не є пов’язаними особами, ймовірно, потребує ліцензій на розподіл (як оператора малої системи розподілу) та/або постачання електроенергії. Таким чином, для законного здійснення такої діяльності необхідно отримати відповідні ліцензії.

Тому для уникнення непорозумінь рекомендуємо звернутися до НКРЕКП за офіційним роз’ясненням або консультацією, надавши деталі вашої ситуації.

Отже, підсумуємо:

• Компенсація електроенергії за тарифами зовнішнього постачальника: Законодавство не забороняє оформлювати компенсацію за електроенергію за тарифами зовнішнього постачальника, якщо це чітко прописано в договорі оренди. Сторони вільні визначати порядок розрахунків за комунальні послуги;
• Ліцензування не потрібне для власних потреб: Якщо електроенергія виробляється СЕС для власних потреб і не продається, а компенсується в межах орендних відносин, ліцензія не потрібна;
• Можлива потреба в ліцензії при постачанні орендарям: Постачання електроенергії орендарям через власні мережі може вважатися діяльністю з розподілу чи постачання, що потребує ліцензії. Рекомендується звернутися до НКРЕКП за роз’ясненням для уникнення ризиків.