Додаткові готельні послуги: чи можна оплату не проводити через РРО в день заселення?

Запитання: Підприємство надає готельні послуги, розрахунки за які проводяться через РРО в день поселення на певний період. Одночасно приймається певна сума так звана «страхова» за додаткові послуги, які в день поселення неможливо ще визначити (номенклатура спожитих послуг та придбаних товарів (харчування, напої). Ця сума може бути повернута або доплачена. Чи можна отримувати через РРО цю суму та оприбутковувати в касу без пробиття фіскального чека в день заселення, а проводити (або повертати її) в день виїзду (проведення остаточного розрахунку), щоб не було порушення ведення касової дисципліни, або взагалі її не проводити до остаточного розрахунку?

Відповідь: Про організацію готельної облікової документації ми писали тут.

Норми абз. 4 ст. 22 Закону №324 зобов'язують готель або іншого суб'єкта, що надає послуги з розміщення, до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю тощо.

Готельна послуга в абз. 6 п. 1.3 Правил 19 визначена як дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

До основних послуг належить обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором

Обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором є додатковими послугами.

Готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги (п. 2.2 Правил №19).

Відповідно до п. 3.2 Правил №19 при бронюванні номера (місця) готель може запросити передплату за надання готельних послуг. У разі відмови споживача оплатити броню, його розміщення у готелі проводиться у порядку загальної черги.

Передплата враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором.

Договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом (п. 3.6 Правил №19).

Без згоди споживача/замовника готель не має права надавати додаткові послуги, які не включені у договір. Споживач/замовник вправі відмовитись від оплати таких послуг, а в разі їх сплати готель зобов'язаний повернути сплачену суму. Забороняється обумовлювати виконання одних послуг за умови надання інших послуг (п. 4.4 Правил №19).

Вище наведені застереження пропонує враховувати Держпідприємництва у листі від 22.03.2011 р. №2771.

Отже, чинним законодавством готелям заборонено вимагати від споживача сплати суми завдатку за додаткові послуги, яких він попередньо не замовляв.

Щодо РРО

Норми ст. 3 Закону №265 зобов'язують суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток тощо) при наданні послуг, зокрема:

• проводити розрахункові операції на повну суму надання послуги через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (п. 1);
• видавати особі, яка отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні послуг в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2).

Незастосування РРО, встановлене ст. 9 Закону №265 та п. 296.10 ПКУ, поширюється лише на ФОП. Отже, юридичні особи – платники єдиного податку зобов'язані використовувати РРО в загальному порядку.

Порядок застосування РРО встановлено в розд. III Порядку №547, в п. 5 якого зазначено, що реєстрація надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Відповідно до п. 7 розд. III Порядку №547 реєстрація видачі коштів у разі відмови від послуги та в інших випадках або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.

Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків:

• дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача»;
• забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно».

Якщо сума коштів, виданих при рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів.

В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу споживача, який відмовляється від послуги, відомості про послугу, суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує отримання послуги (п. 8 розд. III Порядку №547).

Про те, що іншого чинним законодавством не передбачено, ДФС повідомила в ІПК від 30.11.2018 р. №5041/6/99-99-14-05-01-15/ІПК.

ДФС ІПК від 14.05.2019 р. №2141/6/99-99-14-05-01-15/ІПК також повідомила, що нескладання акта про видачу коштів не порушує вимоги Закону №265 у частині порядку проведення розрахунків, але порушує вимоги, визначені п. 8 розд. III Порядку №547 щодо застосування РРО, який розроблено на вимогу ст. 7 Закону №265.

При проведенні операції з видачі готівки споживачу у разі скасування наданої послуги проведеної через РРО та її відображення у КОРО видатковий касовий ордер не оформлюється (ІПК ДФС від 02.01.2019 р. №11/6/99-99-14-05-01-15/ІПК).

Щодо ПДВ

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦКУ завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора (ч. 1 ст. 571 ЦКУ). Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

Міжрегіональне головне управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників у листі від 27.11.2015 р. №26078/10/28-10-06-11 повідомляло, що зменшення суми податкових зобов'язань платника ПДВ - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості послуг, наданих особам, що не були платниками ПДВ на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у т. ч. при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

У такому випадку постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.