Припинення підприємницької діяльності підприємцем-єдинником

Процедура припинення підприємницької діяльності

Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця слід керуватись Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755, зокрема ч. 4 ст. 18. У разі державної реєстрації припинення за рішенням підприємця, фізособа:

• подає держреєстратору Заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням (форма затверджена Наказом Мін'юста від 06.01.2016 р. №15/5);
• пред'являє свій паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання).

У разі подання документів, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі).

Проте подання заяви ще зовсім не означає настання факту припинення підприємницької діяльності підприємця. Згідно з ч. 7 ст. 4 Закону №755 фізособа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного держреєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Внесені відомості є підставою для зняття підприємця з обліку в органах Державної статистики, Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України. Зауважимо, що відповідно до ст. 26 Закону №755 розгляд документів поданих для проведення реєстраційних дій, здійснюється протягом 24 годин після надходження, крім вихідних та святкових днів (щоправда на практиці цей строк є довшим).

Але однією з умов зняття підприємця з податкового обліку є встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснює податковий орган.

Для зняття з податкового обліку в органах ДФС потрібно керуватись нормами Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений Наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588. Зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у порядку згідно з п. 11.22. Так, підставою для зняття підприємця з обліку є відомості отримані від держреєстратора. І дата зняття з обліку відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення (такі дані передаються до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку).

Таким чином, дата припинення діяльності не є датою подачі заяви на припинення діяльності, а датою внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (хоча не виключено, що це може бути один день).

Заява про відмову від ЄП

Відповідно до чинного роз’яснення, розміщеного у підкатегорії 107.06 ресурсу «ЗІР»* податківці бажають, аби у разі прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП - платник єдиного податку подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.

Адже відповідно до п. 294.6 ПКУ у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Разом з цим, вони наголошують, що підприємець-єдинник не сплачує єдиний податок з періоду, наступного за періодом, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з державною реєстрацією припинення господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від держреєстратора повідомлення про проведення держреєстрації припинення підприємницької діяльності, а саме (п. 295.8 ПКУ): перша та друга групи – з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від держреєстратора повідомлення.

Як бачимо, хоча одна норма ПКУ й говорить про подачу заяви для того, аби звітний період, в якому вона подана, вважався останнім, втім інша норма говорить, що в будь-якому випадку ЄП нараховується єдиннику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому:

• або до ДФС подано заяву щодо відмови від ЄП;
• або анульовано реєстрацію ЄП в день отримання від держреєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

Як бачимо, наразі норми п. 295.8 ПКУ та п. 294.6 ПКУ не узгоджені між собою (до речі, це збираються виправити у 2017 році. Про це ми писали тут). До внесення відповідних змін радимо заяву все-таки подати.

Якщо ДФС анулювали реєстрацію платника ЄП 31.10.2016 р., то відповідно сплачувати авансові внески з ЄП за листопад не потрібно. Якщо анулювання відбулося після 31.10.2016 р. у зв’язку із отриманням, то доведеться сплатити ЄП ще й за листопад.

Подача звітності

Підпункт 6 п. 11.22 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588  вказує, що після держреєстрації припинення фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати податковому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення.

Втім, незважаючи на те, що у Порядку №1588 вказано про річну податкову декларацію, вважаємо, що при визначенні строків подачі останньої декларації підприємцем потрібно виходити саме із системи оподаткування та звітного періоду, який застосовував підприємець до припинення своєї діяльності.

Погоджуються з нами й самі фахівці ДФС (підкатегорія 135.02 ресурсу «ЗІР»**): ФОП необхідно подати податкові декларації за останній звітний період у строки, визначені п. 49.18 ПКУ, в залежності від обраної ними системи оподаткування в період підприємницької діяльності.

Оскільки припинення діяльності здійснює єдинник 2 групи, то останнім звітним періодом для нього буде рік (абз. 1 п. 294.1 ПКУ). Як наслідок, така річна декларація подається згідно з пп. 49.18.3 ПКУ протягом 60 к. д., що настають за останнім днем звітного року.

При цьому у вищевказаному роз’ясненні податківці роз’яснюють, що якщо зазначені фізичні особи були платниками інших податків і зборів, то останнім звітним (податковим) періодом для подання звітності з відповідного податку (збору) буде звітний (податковий) період, встановлений ПКУ для такого податку (збору), в якому було прийнято рішення про припинення. Подання податкової звітності з відповідного податку (збору) за останній звітний (податковий) період здійснюється у строки, визначені п. 49.18 ПКУ, виходячи з базового звітного (податкового) періоду, встановленого для такого податку (збору).

Сплата ЄСВ

ФОП платники ЄП самостійно для себе визначають базу для нарахування ЄСВ, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування ЄСВ (п. 6 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449).

Згідно з п. 8 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435, встановлено, що у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ і сплатити ЄСВ за останній звітний період до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому сума такого ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Тож, якщо датою внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою є 31.10.2016, тоді ЄСВ слід востаннє сплатити за жовтень, якщо після цієї дати, то мінімальний розмір ЄСВ доведеться сплатити ще за листопад.

Нагадаємо!

Після припинення підприємницької діяльності фізособа продовжує обліковуватись у ДФС. Про це ми говорили тут.