Підприємці-єдинники можуть укладати між собою договори франшизи

Назва договору як “договір франшизи” чи “договір франчайзингу” більш притаманний таким країнам як США, Канада, Франція тощо та може використовуватись в міжнародних відносинах з іноземними госпсубєктами. В Україні цей договір отримав назву “договір концесії”, визначення та порядок укладення якого встановлений главою 76 ЦКУ.

Так, за приписами ст. 1116 ЦКУ предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. 

Тому, у разі коли йдеться про надання послуг з користування приміщенням та обладнанням, такі відносини не можуть бути укладено за допомогою договору концесії. 

У такому випадку потрібно укладати договір оренди, найму, управління майном тощо. Договір комерційної концесії (франшизи) в таких випадках не укладається. Про це детальніше тут. 

Від себе також додамо, договір концесії може бути укладено у разі, коли разом з торговельною маркою, промисловим зразком тощо передається обладнання та приміщення, де таке обладнання перебуває (за умови, що воно не може бути перенесено без шкоди його функціональному призначенню). Але у такому разі у договорі комерційної концесії можна передбачити передачу обладнання разом з орендною приміщення, що буде або складати разом вартість договору комерційної концесії, або відшкодовуватись окремо від франшизи.

При цьому, будь-яких заборон для платників ЄП укладати договори комерційної концесії ПКУ не встановлено.

Водночас, ПКУ не оперує терміном “франшиза”, натомість, оскільки йдеться про платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності, то за нормами ПКУ такі платежі є роялті (пп. 14.1.225 ПКУ).

При укладенні договору між підприємцями — платниками ЄП, вони можуть встановити в договорі: одноразову оплату, періодичні платежі та змішану форму (одноразову суму та наступні періодичні платежі).

Якщо ж підприємець на ЄП буде надавати у користування торгівельну марку, у такому разі потрібно пам’ятати про таке.  Відповідно до п. 292.1 ПКУ роялті не включається до доходу платника ЄП. Суми роялті відноситься до пасивних доходів та оподатковуються ПДФО за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою 18%, тобто дохід у вигляді роялті оподатковується податковим агентом під час їх нарахування платнику податків (див. також: Як платникам єдиного податку оподатковувати роялті).