ДПС у підкатегорії 108.02.05 ЗІР нагадує, що відповідно до пп. 298.8.1 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року,зокрема:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки-контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.
Додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та Додаток 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємними частинами Декларації.
Відповідно до пп. 292-1.2 ПКУ базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
У разі якщо НГО земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є НГО одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є НГО ріллі в Автономній Республіці Крим або області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом «Про оцінку земель».
Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу місцевого самоврядування (частина перша ст. 15 Закону №1378).
Частиною другою ст. 18 Закону №1378 встановлено, що НГО земельних ділянок проводиться:
- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення – не рідше ніж один раз на 5-7 років;
- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення-не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення – не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Рішення рад щодо НГО земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування НГО земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (абзац перший п. 271.2 ПКУ).
Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (п. 289.1 ПКУ).
Джерелом відомостей щодо кожної окремої земельної ділянки, у тому числі величина НГО, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), є Державний земельний кадастр (ст. 15 Закону «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина друга ст. 6 Закону №3613).
Оскільки відомості про НГО земельної ділянки, її цільове призначення вносяться до Кадастру на підставі та з дотриманням основних вимог щодо внесення відомостей до Кадастру (ст. 21 Закону №3613) та витяг з технічної документації про НГО окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Кадастру, то доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування, Держгеокадастру щодо визначення періоду з якого застосовується нова НГО в частині земельних ділянок, вид цільового призначення яких змінено.
Якщо протягом звітного року у платника відбулася зміна виду угідь (цільового призначення земельної ділянки), то за умови наявності рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення або оновлення НГО цієї земельної ділянки, отримання платником витягу із технічної документації про НГО, то такий платник має право подати уточнюючу Декларацію. Графи Декларації заповнюються із застосуванням формул за відповідними графами та приміток до них у Декларації.
Згідно з формою Декларації графа 6 розрахункової частини Декларації (Річна сума податку) заповнюється з урахуванням фактичного часу володіння або користування земельною ділянкою за формулою (площа земельної ділянки (графа 3) х НГО (графа 4) х ставку податку (графа 5) / 100).
Висновок
У графі 6 рядка 1.1 розрахункової частини Декларації – річна сума єдиного податку щодо площі ріллі, а у графі 6 рядка 1.3 розрахункової частини Декларації річна сума щодо площі пасовища, обчислені за наведеною формулою та розподіляються по кварталах (графи 7-10) відповідно до розмірів сплати, визначених пп. 295.9.2 ПКУ.
Відповідно до примітки 11 до Декларації при зміні протягом року, зокрема НГО земельної ділянки, показники в графах 7-10 розрахункової частини Декларації заповнюються (із застосуванням формул за відповідними графами) з дня календарного місяця, у якому починають, та/або до дня календарного місяця, у якому припиняють діяти зміни.
Разом з уточнюючою Декларацією платник зобов’язаний подати уточнюючі Додаток 1 та Додаток 3, які є її невід’ємною частиною.
