Документи про походження товару у ФОП-«єдинника»: як захистися у разі їх відсутності?

Про можливі штрафи у разі відсутності первинних документів на придбання товару ми говорили тут, це:

• по-перше, штраф на підставі пп. 121.1 ПКУ за незабезпечення зберігання документів (штрафна санкція становить 510 грн, якщо вона буде повторюватися впродовж року, то 1020 грн);
• по-друге, включення у оподатковуваний ЄП дохід вартості товарів, походження яких не підтверджено документами;
• по-третє, якщо товар без документів, то вважається що цей товар був придбаний у фізичної особи - несуб’єкта господарювання, а отже, ФОП автоматично стає податковим агентом продавця та мав утримати ПДФО та ВЗ при виплаті йому доходу за придбаний товар.

Щодо доходу у вигляді безоплатно отриманого

З метою обкладення ЄП безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування й іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової чи іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) або їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання та використані таким платником єдиного податку (абз. 2 пп. 292.3 ПКУ).

Тому вважаємо: немає письмового договору — немає підстав для визнання товарів отриманими безоплатно.

Податківці погоджуються із цим, втім доповнюють роз’яснення не дуже втішними висновками: вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг) згідно з нормами пп. 292.3 ПКУ не включається до суми доходу фізособи – підприємця – платника єдиного податку.

Разом з тим, вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг) включається до загального річного оподатковуваного доходу звичайної фізособи, тому така особа повинна подати річну декларацію з ПДФО та сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у такій податковій декларації (підкатегорія 107.04, «ЗІР», запитання: «Чи включається до доходу ФОП платника ЄП вартість безоплатно отриманих за усною домовленістю товарів (робіт, послуг)?»). А це 18% ПДФО та 1,5% ВЗ. Тому, з іншої сторони, вже вигідніше включити такі безоплатно отримані товари до доходу ФОП-«єдинника», адже тут ставка 3% чи 5% в залежності від того, чи ФОП є платником ПДВ, чи ні.

Нагадаємо!

До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) з урахуванням звичайних цін, тобто ринкових цін.  Ринкова ціна - ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ). Документальним підтвердженням такої ціни є зазвичай роздруківка з Інтернету із торгових площадок чи інших сайтів, де є дані про ціни на ідентичний товар.

Щодо виникнення обов’язків податкового агента

Відповідно до роз’яснення в підкатегорії  107.11, «ЗІР» чи листа ДФС від 17.05.2016 р. №10714/6/99-99-13-04-02-15, при відсутності первинних документів на товари (роботи, послуги), придбані платником єдиного податку, у разі виявлення факту щодо неутримання ПДФО при виплаті доходу громадянам до платників податків застосовуються штрафні санкції, як до податкового агента, передбачені пп. 127.1 ПКУ, та на суму грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нараховується пеня згідно з пп. 129.1.1 ПКУ.

Зверніть увагу!

Згідно з пп. 127.1 ПКУ, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, учинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідні дії, учинені протягом 1095 днів утретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Окрім цієї відповідальності на ФОП ще чекає штраф за не подання та невідображення у формі №1ДФ виплаченого доходу фізособі на підставі пп. 119.2 ПКУ (штраф у розмірі 510 грн, а в разі вчинення відповідного правопорушення повторно протягом року — у розмірі 1020 грн).

Втім, як не крути, впевнені, аби говорити про таку відповідальність ФОП ДФС слід довести, що товар дійсно приданий у фізособи. Адже штрафи можливі, якщо є персоналізація доходу. І це можна довести, якщо є дані фізособи-продавця хоч у якихось документах.

Підсумуємо

Якщо ФОП бажає відобразити отриманий товар у доході ФОП-«єдинника» за звичайною (ринковою) ціною, то, судячи із вищевказаного роз’яснення ДФС, мають бути письмові договори дарування (безкоштовної передачі) товару із звичайними фізособами. У такому разі у ФОП-«єдинника» виникне лише оподатковуваний 3%/5% дохід у вигляді звичайної (ринкової) вартості товару, при цьому ФОП не буде податковим агентом такої фізособи, адже доходу не виплачуватиме – фізособа безкоштовно передає речі.

На замітку!

Якщо ж даний товар підприємець придбає через Інтернет, то радимо ознайомитися із консультацією, в якій зазначається, які документи можуть бути підтвердженням придбання товару – детальніше див. тут.

Альтернативні варіанти не визнання доходу

Варіант 1. Складати форму №М-7, втім заручитися при цьому ІПК

Відповідно до наказу Мінстату №193 у разі приймання матеріалів,  які прибули без документів, складається Акт про прийняття матеріалів (типова форма №М-7).

Після приймання цінностей акти  з  прикладанням  документів  (товарно-транспортних накладних) передаються:  один  до  бухгалтерії  підприємства   для обліку переміщення  (руху)  матеріальних  цінностей,  а  другий  - відділу постачання  або   юридичному   відділу   для   направлення листа-претензії постачальнику.

Акт у  2-х  примірниках  складається  приймальною  комісією з обов'язковою   участю   матеріально   відповідальної   особи    та представника    відправника   (постачальника)   або   представника незацікавленої організації. Акт затверджується керівником підприємства  (організації)  чи особою, яка на те уповноважена.

Вважаємо, що й ФОП може використовувати наказ Мінстату №193, а отже, складати Акт про прийняття матеріалів (типова форма №М-7) у разі відсутності документів на товар при його надходженні.

Втім, аби убезпечити себе від можливих негативних наслідків при перевірці, адже податківці із цього приводу не надавали будь-яких роз’яснень, радимо звернутися до ДФС із запитом щодо можливості використання такого Акту як доказ того, що товар був придбаний, втім отриманий без документів.

Варіант 2. Доводити те, що ФОП-«єдинник» - неплатник ПДВ не веде облік витрат, а отже, йому не потрібні документи щодо походження товару.

Податківці при перевірках посилаються на ст. 44 ПКУ (скажімо, в ІПК ДФС в Одеській області від 04.04.2018 р. №1362/ІПК/15-32-13-01-09) як доказ того, що ФОП має мати первинні документи на товар. Втім фіскали не беруть до уваги, що в абз. 1 пп. 44.1 ПКУ йдеться фактично про обов’язкову наявність у платника податків первинних документів, на підставі яких визначається об’єкт оподаткування.

А, як відомо, зважаючи на ст. 292 ПКУ, для «єдинника» об’єктом оподаткування є дохід. Витрати він не враховує. Окрім того, не всі фізособи-«єдинники» ведуть облік витрат, а лише представники групи 3 — платники ПДВ (пп. 296.1.1, пп. 296.1.2 ПКУ).

Так, фізособи — «єдинники» груп 1, 2 і 3, які не є платниками ПДВ, ведуть Книгу обліку доходів (пп. 296.1.1 ПКУ), а фізособи — єдинники групи 3, що є платниками ПДВ, ведуть Книгу обліку доходів та витрат (пп. 296.1.2 ПКУ).

До речі, для фізосіб-«єдинників»- не платників ПДВ, тобто «єдинників», що ведуть виключно облік доходів, судова практика складається позитивно.

Так, відповідно до Ухвали ВАСУ від 04.09.2014 р. №К/800/17347/14 у справі №805/17838/13-а, Постанови Вінницького апеляційного адмінсуду від 24.09.2015 у справі №822/1675/15, Постанови Одеського апеляційного адмінсуду від 29.01.2015  у справі №814/2701/13-а (залишено рішення апеляційного суду – Ухвала ВАСУ від 30.08.2016 р. №К/800/9574/15) суд прийшов до такого висновку: «Положення ст. 296 ПКУ є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.

Відповідно до п. 296.1 ПКУ платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту. Крім того, пп. 296.1.1 ПКУ вказує, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Посилання апеляційного суду на ст.44 ПКУ є необґрунтованим, оскільки дана норми є загальною».

У будь-якому випадку податківці будуть вимагати документи на товар у «єдинників», тому слід бути готовим відстоювати свою позицію  у досудовому порядку за допомогою вищенаведених аргументів, або ж вже у судовому.