Підприємець на загальній системі має право на витрати на утримання вантажного авто для госпдіяльності

Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом та за умови її державної реєстрації, передбачено ст. 50 ЦКУ, ч. 1 ст. 128 ГКУ.

У господарських відносинах такі фізособи виступають не як фізособи, а як підприємці, з використанням майна, яке в цьому разі належить їм же, але як фізичним особам.

За приписами ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. I хоча про підприємців тут не згадується, все-таки така фізособа як власник майна має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (частини 1, 2 ст. 320 ЦКУ).

Такого спеціального закону на сьогодні немає. Наразі можливість розділити господарську компетенцію фізособи-підприємця і права та обов’язки фізичної особи щодо режиму використання власного майна надають загальні положення ЦКУ, ГКУ, інших чинних нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГКУ, основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їхня господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права: право господарського відання, право оперативного управління.

Водночас майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників (ч. 2 ст. 134 ГКУ).

Враховуючи наведене та приписи ст. 55 ГКУ, для підприємців як госпсуб’єктів встановлена необхідність мати відокремлене майно. Проте, на нашу думку, це швидше свідчить про необхідність мати матеріально-технічну базу для здійснення госпдіяльності, ніж про обов’язок відокремлювати майно фізособи від майна підприємця.

Таке твердження не суперечить приписам ст. 52 ЦКУ, яка пов’язує відповідальність підприємця з майном, що використовується як у підприємницькій діяльності (пов’язане з нею), так і з усім особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна (якщо така фізособа-підприємець перебуває у шлюбі).

Тому з огляду на оформлення права власності на вантажні авто саме на фізособу використання його у госпдіяльності не може ставитись під сумнів, якщо в реєстраційних даних підприємця в ЄДР значиться такий вид діяльності, як перевезення (коди видів діяльності за КВЕД-2010 — 49.41, 49.42)-1.

1 -Слід звернути увагу на те, що в разі, якщо підприємець займається торгівлею, скажімо, побутовою технікою та, відповідно, пропонує доставку товарів покупцям за власний рахунок, треба розуміти, що доставка не є перевезенням. I вписувати зазначені коди КВЕД як один з видів діяльності не треба. Якщо ж така доставка здійснюється за рахунок покупця, то це вже буде одним з видів госпдіяльності, від якої отримується дохід. При цьому слід оформляти всі документи як при перевезенні і внести зазначені коди КВЕД у держреєстратора до ЄДР.

Щодо витрат на ПММ, запчастини та ремонт, то тут слід згадати, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (п. 177.2 ПКУ).

Такими документами, оскільки ми говоримо про вантажне авто, мали би бути документи, що свідчать про введення в експлуатацію такого ОЗ. Проте оскільки бухоблік у підприємців не ведеться (такого обов’язку не встановлено чинним законодавством), то як госпсуб’єкт підприємець має пов’язати документально такі авто з госпдіяльністю, видавши наказ про використання.

Відповідно до п. 177.4 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Щодо пально-мастильних матеріалів, то, як і у юрособи, необхідно підтвердити таке використання та зв’язок з госпдіяльністю, зокрема, ТТН, подорожнім листом вантажного автомобіля (наказ Мінтрансу від 29.12.95 р. №488/346) та документами, які свідчать про придбання пального.

Щодо ремонту автомобіля, то відповідно до пп. 138.10.3 ПКУ до складу інших витрат відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

— витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Таким чином, підприємець, який використовує власні вантажні автомобілі у господарський діяльності, має право на витрати, які включають витрати і на ПММ, і на ремонт, і на запчастини, у т. ч. якщо йдеться про гарантійний ремонт та обслуговування.