ФОП на загальній системі сплачує роялті: включаємо до складу витрат?

Об'єктом оподаткування ФОП є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (пп. 177.2 ПКУ).

Відповідно до пп. 177.4.3 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування, належать суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Таким чином, ПКУ передбачено можливість включення роялті до витрат ФОП на загальній системі. При цьому такі витрати мають:

• відповідати визначенню роялті;
• пов’язані з господарською діяльністю;
• документально підтверджені.

Про що у своїй консультації наголошують і податківці. Тож розберемо кожен пункт окремо.

Зауважимо, що в українському законодавстві немає визначення франчайзингу, але є його еквівалент, а саме: договір комерційної концесії.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку за плату право користування в підприємницькій діяльності користувача відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. При цьому користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду (ст. 1115 ЦКУ та ч. 1 ст. 366 ГКУ).

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст. 1116 ЦКУ).

Своєю чергою, пп. 14.1.225 ПКУ визначено роялті, як будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15.05.2018 р. №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» зі змінами та доповненнями, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Таким чином, ФОП за плату отримав право на використання у своїй господарській діяльності об’єкта права інтелектуальної власності і сплачує за нього винагороду. Цей платіж відповідає визначенню роялті, наведеному в ПКУ, тому для ФОП це однозначно буде роялті.

Чи відноситься цей платіж безпосередньо до господарської діяльності? Відповідь – так. Адже якщо немає угоди комерційної концесії, не має господарської діяльності за даним напрямком, немає і доходу. Тому витрати щодо роялті пов’язані з господарською діяльністю ФОП, яка, власне, і є можливою тільки за умови використання франшизи. Тож дві умови виконується.

Наступний етап – це документальне підтвердження.

ФОП зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (п. 177.10 ПКУ).

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 1 розд. І Порядку №261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

І таким первинним документом є саме документ на оплату роялті франчайзеру.

Інформація про документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю зазначається у графах 5 – 10 Типової форми, зокрема, у графі відображається сума інших витрат, пов’язаних з одержанням доходу / провадженням незалежної професійної діяльності; (Порядку №261).

Також працівники ДПС наголошують, що витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку (ЗІР).

Отже, ФОП – загальносистемник може включити роялті у витрати, за умови, що платіж відповідає визначенню роялті, він пов'язаний з господарською діяльністю та такі витрати документально підтверджені документом про оплату.