У разі неповернення внесків засновникам доходу у єдинника не буде

У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації за рішенням засновників (учасників) такій особі, як правило, не уникнути документальної позапланової податкової перевірки. Тому для платника ЄП важливо правильно відобразити всі госпоперації в обліку. Отже, підприємство — платник ЄП під час проведення ліквідаційної процедури має такі зобов'язання у вигляді кредиторської заборгованості:

1) розрахунки з підзвітними особами — сальдо за кредитом субрахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

2) внески учасників — сальдо за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками».

Можливості погасити наведені заборгованості підприємство не має. За визначенням, наведеним у п. 11 П(С)БО 11, наразі такі заборгованості у бухобліку є поточними зобов'язаннями підприємства. Але потрібно пам'ятати про умову п. 5 П(С)БО 11: «Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду».

Цілком логічно виникає запитання: чи включаються наведені статті зобов'язань до складу доходу платника ЄП? Звернімося до п. 292.3 ПКУ, який зазначає, що до складу доходу за звітний період платника ЄП включається також сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Прямого визначення терміна «сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності» у законодавстві, зокрема у ПКУ, немає. Але, наприклад, у формі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва у складі Балансу (форма №1-мс) у розділі «Поточні зобов'язання» у статті «Інші поточні зобов'язання» (рядок 610) відображаються суми зобов'язань, не включені до інших статей розділу «Поточні зобов'язання». Зокрема, заборгованість засновникам у зв'язку з розподілом прибутку, заборгованість пов'язаним сторонам тощо (додатково див.пункти 1.10 — 1.16 розділу III П(С)БО 25). Тобто до настання моменту закінчення строку позовної давності такі заборгованості є поточними і в податковому обліку платника ЄП не відображаються. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256 та 257 ЦКУ). Також законодавство не передбачає, що з ліквідацією підприємства минає строк позовної давності.

Відповідно, постає запитання: що відбувається з кредиторською заборгованістю платника ЄП, що ліквідується, коли за такою заборгованістю не минув строк позовної давності? Податкові органи вбачають у такій ситуації дохід. Пояснюється це тим, що «сума кредиторської заборгованості, щодо якої не минув строк позовної давності та яка у зв'язку із ліквідацією юридичної особи — платника єдиного податку вже не надійде кредиторам, включається до бази оподаткування єдиним податком». Датою визнання такого «специфічного» доходу, згідно з п. 292.6 ПКУ, буде дата списання кредиторської заборгованості. Кожна господарська операція має здійснюватися на підставі первинних документів, у цьому випадку на підставі бухгалтерської довідки. Бухгалтерська довідка, своєю чергою, складається на підставі рішення керівника або колегіального органу управління платника ЄП. Така довідка, як первинний документ обліку, має відповідати вимогам щодо обов'язкових реквізитів, встановленим ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88. Списання заборгованості відображається за кредитом субрахунка 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» (або субрахунка 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»).

А от щодо заборгованості за внесками вважаємо, що на підставі ч. 8 п. 292.11 ПКУ у разі неповернення внесків засновникам доходу у платника ЄП не буде. Адже суми коштів та вартість майна, внесені засновниками до статутного капіталу, не включаються до складу доходу.