Нормами п. 295.5 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку:
1) протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки;
2) за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Таке звільнення відбувається за умови подання заяви до органу ДПС щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
В інших випадках ПКУ не передбачає звільнення від сплати єдиного податку у разі, якщо фізособа — платник ЄП не провадить госпдіяльність.
Листок непрацездатності видається не лише у разі хвороби працівника, а й у разі вагітності та пологів. Зауважимо, що у минулому у рубриці ЗІР податкові органи повідомляли: «фізична особа — підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи, яка не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку на період її тимчасової втрати працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами лише за умови підтвердження такої непрацездатності листком непрацездатності» (зараз цієї консультації немає, проте своєї актуальності вона не втратила, адже порушення норм ПКУ, враховуючи таку відповідь, немає). Тому зі свого боку рекомендуємо платнику ЄП отримати індивідуальну консультацію за ст. 52 ПКУ.
Заява щодо терміну тимчасової втрати працездатності подається у довільній формі. Норми ПКУ не передбачають окремого терміну для подання такої заяви. І краще, якщо заяву подати разом із листком непрацездатності.
Потрібно пам'ятати, що Закон про ЄСВ не звільняє від обов'язку сплати єдиного внеску на час відпустки. Відповідно, якщо місяць відпустки припадає на граничний термін сплати ЄСВ (платники ЄП сплачують єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ), слід заздалегідь подбати за сплату єдиного внеску.
Є й альтернативний варіант несплати єдиного податку у разі неведення госпдіяльності, зокрема через відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, — можна скористатися нормами пп. 298.2.2 ПКУ. Ним встановлено, що платники ЄП можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.
У разі переходу на загальну систему оподаткування підприємець може зекономити:
1) на сумах податку на доходи фізичних осіб. Адже об'єктом оподаткування у «загальносистемників» є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю такої фізособи-підприємця (п. 177.2 ПКУ). А оскільки жодної виручки у підприємця не буде, то ПДФО та військового збору підприємець на загальній системі оподаткування не сплачуватиме;
2) на сумах ЄСВ. Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, для підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. Оскільки доходу, що оподатковується ПДФО, у підприємця не буде, підприємець не сплачуватиме і ЄСВ.