Підприємство може надавати працівнику безпроцентну позику

У відповідності зі ст. 1046 ЦКУ за договором позики (позики) одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 

За приписами ч.2 ст.1048 ЦКУ договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізособами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Тому, підприємство може надати працівнику безпроцентну позику, про що обовязково слід зазначити договорі, складеному у простій письмовій формі. Інакше, договір позики вважатиметься процентним, а розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦКУ).

Для укладення договору позики працівник повинен звернутися з письмовою заявою до керівника підприємства з проханням про надання йому безпроцентної позики та зазначенням мети. 

Оскільки ми говоримо про повноваження керівника щодо надання позики за рахунок коштів юрособи, то у статуті товариства вказуються, зокрема, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень (ч.1 ст. 88 ЦКУ, ч. ст.4 Закону України від 19 вересня 1991 р N 1576-XII “Про господарські товариства”, далі — Закон № 1576)

Водночас, дирекція (директор, органу правління установою) діє від імені ТОВ в межах, встановлених Законом № 1576 та установчими документами (статут для ТОВ, установчий акт — для установи). (ч. 4 ст.62 Закону № 1576)

Однак, ЦКУ дозволяє створювати виконавчий орган (орган управління установою — абз. другий, третій ч.1 ст.101 ЦКУ) та встановлювати його компетенцію і склад загальним зборам товариства (установи) та оформлювати це відповідним рішенням (ч.1 ст.99 ЦКУ)

Таким чином, оскільки позика надається підприємства в особі керівника, то відповідні повноваження або їх обмеження (у т.ч.й по сумі) мають бути або встановлені у статуті (установчому акті — для установи), або (за відсутності вказівки у статуті, установчому акті) рішенням загальних зборів. 

Причому, в даному випадку, може йтися як про розпорядження керівником майном підприємства (коштами у вигляді позики працівникам), так і про складову частину соціального заохочення працівників (соцпакет з можливістю надання безвідсоткової працівнику (на час дії трудового договору) на окремі потреби (товари, послуги) чи на придбання житла тощо) в межах виконання керівником підприємства положень колективного договору.

Щодо обліку, то видача працівникові позики у податковому обліку не відображається, оскільки дана операція не змінює фінансового результату протягом строку дії договору позики та не є об'єктом обкладення ПДВ. Основна сума позики (як безпроцентна та поворотна фінансова допомога), отримана працівником, не оподатковується ПДФО  (пп. 165.1.31 ПКУ). 

При цьому, слід звернути увагу на те, що у разі, якщо строк повернення суми позики настав, а відповідна сума не внесена працівником (на рахунок підприємства або в касу, іншим способом, передбаченим договором позики), не повернена сума позики включається до оподатковуваного доходу працівника і оподатковується ПДФО на загальних підставах. Сума позики не включаються до фонду оплати праці і, відповідно, не є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ (ст.7 Закону України від 08.07.2010 р N 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5).