Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п. 4 НП(С)БО 7, основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Про цей момент варто згадати, якщо певні об’єкти складаються з окремих частин, які можуть бути замінені незалежно від інших частин.
Отже, положення НП(С)БО 7 допускають обидва варіанти:
- Облік системи як одного об’єкта;
- Облік частин системи як різних об’єктів.
Критерієм вибору є строк корисного використання таких частин.
Якщо всі частини будуть використовуватись у складі однієї системи і строк корисного використання встановлюється загальний для системи в цілому, то всі позиції слід об’єднати в одну. Знову ж таки, строк корисного використання підприємство встановлює самостійно. Тут немає нічого складного: спочатку вся вартість придбаних позицій акумулюється на рахунку 15 – Дт 152 Кт 631 на підставі накладної постачальника, а потім формується один об’єкт ОЗ «звукова система» - Дт 104 Кт 152.
Якщо підприємство вважає, що різні частини системи будуть мати різний строк корисного використання, а відтак, вони можуть замінюватися на нові частини зі спливом такого строку, то в цьому випадку доцільніше розділити систему саме на такі частини, які будуть використовуватись з різними строками. При цьому такі позиції, які будуть використовуватись менше року і будуть замінюватися на нові, слід віднести до МШП.
Від ОЗ слід відрізняти малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА), які відрізняються від ОЗ лише їх невисокою вартістю. Строк корисного використання МНМА – теж більше року або одного операційного циклу. Якщо певну позицію планується використовувати менше року, вона належить до запасів (МШП) незалежно від її вартості.
Якою саме буде ця вартісна межа між ОЗ та МНМА, підприємство визначає виключно самостійно, жодних обмежень НП(С)БО не містять – див. п. 5 НП(С)БО 7. Проте платники податку на прибуток часто орієнтуються на податкову межу між ОЗ та МНМА, визначену у п. 14.1.138 ПКУ. Наразі вона становить 20000 грн без ПДВ. Але, повторюємо, немає жодного обов’язку встановлювати цю межу в бухобліку саме на податковому рівні. З одного боку, це може бути зручним для одночасного ведення обліку ОЗ для цілей бухобліку та цілей оподаткування, якщо підприємство коригує фінрезультат з метою оподаткування, а з іншого боку, податкова межа може не відповідати вимогам щодо достовірності фінансової звітності (п. 3 НП(С)БО 1) - інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Наприклад, для мікропідприємства податкова вартісна межа МНМА в розмірі 20000 грн може бути завеликою, якщо у нього більшість необоротних активів мають вартість менше 20000 грн. В такому випадку мікропідприємство буде змушене визнати більшість своїх необоротних активів «малоцінкою» та відповідно воно ризикує завищити амортизацію МНМА у місяці їх введення в експлуатацію, тим часом для нього було б доцільнішим амортизувати їх протягом кількох років як ОЗ. Для великого підприємства, яке має дуже багато недешевих ОЗ, а також великі обсяги закупівлі нових ОЗ та списання старих в кожному звітному періоді – навпаки, податкова межа може виявитись замалою, і за цих умов до складу ОЗ може потрапити велика кількість об’єктів, вартість яких трохи більше 20000 грн, але в масштабах великого підприємства вони по суті повинні вважатися «малоцінкою».
Відповідно, якщо є позиції, які підпадають під критерії МНМА, що прийняті на підприємстві, і одночасно їх строк використання не співпадає зі строком використання системи в цілому, вони можуть обліковуватись окремо як МНМА. Далі, якщо певні позиції за своєю вартістю належать до ОЗ, вони обліковуються як ОЗ.
І насамкінець звертаємо увагу, що цей вибір підприємство робить виключно на власний розсуд, виходячи з:
- строків корисного використання системи в цілому або її частин, які воно теж встановлює на власний розсуд;
- вартісних критеріїв визнання МНМА, прийнятих обліковою політикою підприємства.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
