Обмежена матеріальна відповідальність: особливості

Згідно зі ст. 132 КЗпП, при заподіянні працівником прямої дійсної шкоди в розмірі, що менший від середнього місячного заробітку, працівник зобов'язаний відшкодувати пряму дійсну шкоду повністю. Якщо ж пряма дійсна шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди працівником не покривається.

Отже, під обмеженою матеріальною відповідальністю розуміється такий ступінь відповідальності, за якого працівник повинен відшкодувати збитки у розмірі не вище від заздалегідь встановленої межі. Якщо ж розмір шкоди перевищує цю встановлену межу, то та частина шкоди, що перевищує межу, відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 133 КЗпП, обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. У такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Порядок проведення відрахувань з зарплати див. в аналітиці.