Порядок та особливості проведення валютно-обмінних операцій регламентований розділом ІІІ Положення №2.
Зокрема, відповідно до пп. 21 розділу ІІІ Положення №2 небанківські установи зобов’язані вести реєстри купленої та/або проданої готівкової іноземної валюти (додаток 3 до Положення №2) у вигляді паперового або електронного документа. Небанківські установи зобов’язані відображати в цих реєстрах здійснені операції з купівлі та/або продажу готівкової іноземної валюти. Ці реєстри зберігаються в документах дня.
Виходячи з форми цього реєстру, у графі 5 слід зазначати комерційний курс, за яким фактично була куплена або продана валюта, а сума гривень у графі 6 повинна відповідати фактичній сумі, прийнятій від клієнта або виданій клієнту згідно касового документа, номер якого наводиться у графі 7 реєстру. Цей реєстр відображає фактичні доходи або витрати від купівлі-продажу валюти за комерційним курсом.
Далі, згідно з пп. 22 розділу ІІІ Положення №2 небанківська установа, її відокремлений підрозділ, пункт обміну валюти небанківської установи засобами програмно-технічного комплексу щоденно ведуть звітну довідку про касові обороти за день і залишки цінностей (додаток 4 до Положення №2). Касир каси небанківської установи, її відокремленого підрозділу, пункту обміну валюти небанківської установи на момент проведення перевірки роздруковує зазначену довідку і надає уповноваженим працівникам Нацбанку, що здійснюють перевірки з питань дотримання валютного законодавства. Кошти готівки іноземної валюти та/або гривень, наявні в касі на момент перевірки, повинні відповідати сумам, зазначеним у вказаній довідці. Ця довідка зберігається в документах дня.
З форми цієї довідки бачимо, що у ній наводяться тільки валютні обороти та залишки, без перерахування у гривню.
Небанківські фінансові установи, які ведуть діяльність пукнтів обміну валют, ведуть бухоблік та складають фінансову звітність за МСФЗ – відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №419, оскільки їх вид діяльності належить до КВЕД 66.12 (допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД ДК 009:2010), за винятком допоміжної діяльності у сфері страхування та пенсійного забезпечення (група 66.2 КВЕД ДК 009:2010).
Зокрема, відповідно до пп. 23 МСФЗ 21 «Вплив змін валютних курсів» на кінець кожного звітного періоду монетарні статті в іноземній валюті слід переводити, застосовуючи курс «спот» на кінець звітного періоду. Курс «спот» – це валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти. МСФЗ 21 не містить посилань на офіційний курс центрального банку країни, у валюті якої складається звітність.
Аналог цього правила міститься у пп. 7 НП(С)БО 21: на кожну дату балансу монетарністатті в іноземній валюті відображаються з використаннямвалютного курсу на кінець дня дати балансу. НП(С)БО 21 вже містить визначення валютного курсу: валютний курс - це установлений Національним банком України офіційнийвалютний курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Тож на нашу думку, на момент фактичної перевірки пункту обміну валют наявні кошти в іноземній валюті для визначення їх еквівалента у гривні перераховуються у гривню за курсом Нацбанку. Це буде балансова вартість цієї валюти на момент перевірки. Різниця між офіційним курсом Нацбанку та комерційними курсами купівлі-продажу валюти являє собою операційні доходи та витрати небанківської установи від діяльності з обміну валют.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити