Виділ підприємства: податкові наслідки

Перш, ніж переходити до облікових та податкових наслідків, слід чітко зрозуміти, яка саме операція проводитиметься. Тобто проаналізувати юридичні дії.

Що говорить ЦКУ

Відповідно до п. 1 ст. 109 ЦКУ, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, внаслідок виділу підприємство, на підставі майна якого створюється одне чи декілька нових підприємств, залишається. Адже на таке створення використовується лише частина його майна.

Ситуація, коли підприємство припиняє існування, а усе його майно переходить до іншого підприємства в ЦКУ має назву перетворення (ст. 108). А якщо це майно ділиться між кількома новими юрособами, це має назву поділу (ст. 107).

Якщо у вас проводиться саме виділ, то на підставі п. 2 ст. 109 ЦКУ після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. І ось в цьому документі (типової форми якого немає, але, як правило, для його складання застосовується діюча форма балансу підприємства, приклад чого ми наводили тут) зазначається, яка частина активів, зобов’язань та власного капіталу залишається у старого підприємства, а яка – відходить до нового (нових).

Такий розподільчий баланс не є фінзвітністю, яку треба подавати у встановлені Порядком № 419. строки в органи статистики та до податківців.  Не подається він і до держреєстратору  - тому достатньо документів, які засвідчують рішення про виділ і засновницьких документів для реєстрації нового (нових) підприємств. Отже, по суті, користувачами такого балансу будуть засновники.  І саме вони вирішують, з чого складатиметься статутний капітал новоствореної юрособи (або юросіб).  Тому такий баланс складається не за звітний період (наприклад, квартал), а на дату, визначену засновниками (зазначену в їх рішенні). Так, це може бути і середина кварталу.

При складанні розподільчого балансу виконуються ті ж самі правила, як і при складанні звичайного балансу. Тобто, активи кожної юрособи мають дорівнювати сумі її власного капіталу та зобов’язань.

І ось на зобов’язання слід звернути особливу увагу. Адже згідно з ст. 109 ЦКУ юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Тобто, новій юрособі можуть (але не обов’язково) бути передані і зобов’язання старої юрособи. Проте навіть якщо зобов’язання залишаться у старої юрособи, вони обидві (чи скільки б їх не було створено + стара юрособа) несуть субсидіарну відповідальність за такими зобов’язаннями солідарно. Тобто, на балансі у нової юрособи цих зобов’язань не буде, але якщо стара юрособа їх не зможе погасити, кредитори зможуть вимагати погашення цих зобов’язань у нової юрособи, створеної шляхом виділу.

Щодо ПДВ

ПДВ-наслідки, які тягне за собою виділ, податківці розглядали тут.

Якщо коротко, то відповідно до пп. 196.1.7 ПКУ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ. Тобто, передача майна під час виділу не є об’єктом оподаткування, про що прямо зазначено у пп. 196.1.7 ПКУ.

Важливо ще й те, що здійснення таких неоподатковуваних операцій не потребує від старого підприємства  ні нарахування зобов’язань з ПДВ за пп. 198.5 ПКУ, ні пропорційного розподілу ПДВ за ст. 199  ПКУ.

Щодо податкової перевірки

На жаль, підстави для такої перевірки у податківців є.

Відповідно до пп. 78.1.7 ПКУ, документальна позапланова перевірка проводиться, зокрема, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При цьому згідно із пп. 98.1 ПКУ з метою оподаткування під реорганізацією платника податків розуміється, зокрема, і виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.