Договори позики та кредиту з нерезидентами: відмінності

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ, кредитний договір можна укласти з банком чи іншою фінансовою установою.

За кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір має бути укладено у письмовій формі, інакше його визнають нікчемним (статті 1054 та 1047 ЦКУ).

Водночас СГД може позичити кошти в борг не в банку чи іншій фінансовій установі.

У такому випадку слід укласти договір позики. Згідно з ЦКУ, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, або в договорі має бути обумовлено, що він є безпроцентним. Якщо питання сплати відсотків не обумовлене у договорі позики, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ (ст. 1048 ЦКУ).

Слід пам'ятати, що договори позики або кредиту, укладені з нерезидентами, відповідно до п. 1 Указу №734/99 підлягають реєстрації Нацбанком. Обслуговування таких договорів банками здійснюватиметься тільки на підставі реєстраційних свідоцтв. Порядок реєстрації договорів та перелік документів, необхідних для реєстрації договорів, визначено Нацбанком у Положенні №270. Основні вимоги щодо оформлення документів для такої реєстрації, відповідно до вимог Положення №270, наводяться також у додатку до листа Головного управління Нацбанку у м. Києві та Київській області від 31.10.2011 р. №09-202/19056.

Слід також пам'ятати, що при отриманні кредиту (позики) у валюті від нерезидента (у т. ч. і поворотної фінансової допомоги) такі договори підлягають обов'язковій реєстрації у територіальному відділенні Нацбанку. Тобто реєстраційне свідоцтво таким позичальникам, які не є банками, видається територіальними управліннями Нацбанку (п. 1.7 р. I Положення №270). Причому реєстрація договору має відбутися до фактичного одержання кредиту, а у самому договорі має бути зазначено, що він набирає чинності з моменту його реєстрації (п. 1.16 р. I Положення №270). Обслуговуючий банк здійснює обслуговування операцій за такими договорами на підставі реєстраційних свідоцтв. Тобто при укладенні договору з нерезидентом на отримання кредиту у валюті (у т. ч. і поворотної фінансової допомоги) насамперед слід його зареєструвати та отримати реєстраційне свідоцтво у територіальному відділенні Нацбанку. Якщо ж кошти за таким договором зараховуватимуться на рахунок резидента, відкритий за межами України, то тут треба спочатку отримати індивідуальну ліцензію НБУ (див. ч. «д» п. 4 ст. 5 Декрету №15-93).