Внесення позики на рахунок підприємства іншою особою, ніж позикодавець: які ризики?

Правові питання оформлення операції фіндопомоги (позики) врегульовано у ст. 1046 — 1053 ЦКУ. Звертаємо увагу лише на ч. 1 ст. 1048 ЦКУ, яка передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. І навіть, якщо договором позики не встановлено розміру та обов'язку сплати процентів,  згадана нами норма вимагає від позичальника сплату процентів за позикою на рівні облікової ставки НБУ. Таким чином, щоб запобігти сплаті процентів за позикою, у договорі про її надання слід чітко визначити, що така позика є безпроцентною.

Ми акцентуємо увагу на цьому не спроста, адже для платників податку на прибуток, які враховують різниці, об’єктом оподаткування податком на прибуток є скоригований на різниці фінрезультат до оподаткування.

У ПКУ наводяться окремі визначення термінів «поворотна фіндопомога» (пп. 14.1.257 ПКУ), «фінансовий кредит» (пп. 14.1.258 ПКУ) та «позика» (пп. 14.1.267 ПКУ). З наведених понять стає зрозумілим, що податкове законодавство теж поділяє суми отриманих коштів, які надаються з вимогою обов'язкового повернення, на ті, які спричиняють сплату процентів, і ті, що надаються безпроцентно. До процентних випадків надання коштів у борг ПКУ відносить процентну позику і кредит, а випадок безпроцентної позики розглядає як поворотну фінансову допомогу. Саме так ці терміни слід використовувати з метою оподаткування, коли позичальником є нерезидент.

За пп. 14.1.257 ПКУ поворотна фіндопомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

За пп. 14.1.267 ПКУ позика -  це грошові кошти, що надаються, зокрема, нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Враховуючи ці терміни потрібно звернути увагу на таке: якщо позичальник є платником податку на прибуток, який коригує фінрезультат на різниці, фінансовий результат до оподаткування може збільшуватись на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за позиками, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами над 50% суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів. Така різниця передбачена у п. 140.2 ПКУ, із врахуванням п. 140.1 та п. 140.3 ПКУ.

А ось коригування фінрезультату до оподаткування на суму поворотної фінансової допомоги у податковому обліку не передбачено. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Сама операція із отримання коштів за договором поворотної фіндопомоги у бухобліку до складу доходів та витрат не включається. Залежно від строків повернення у бухобліку отримання коштів відобразиться за дебетом субрахунку 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» (506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті») або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», якщо позику слід повернути не пізніше, ніж протягом 12 місяців з дати складання фінзвітності. Заборгованість за фіндопомогою відображається у складі іншої дебіторської заборгованості за дебетом субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (якщо залишилось до повернення менше 12 місяців).

Факт отримання грошової позики підтверджується платіжними (розрахунковими) документами. Якщо позика надається безготівково, то такими документами будуть платіжне доручення і банківська виписка. Якщо готівкові кошти перераховуються готівкою на рахунок позичальника, банком оформляється документ на переказ готівки (заява на переказ готівки із квитанцією). Цей документ використовується для ініціювання переказу коштів. І серед реквізитів цього документу є  платник та призначення платежу. Враховуючи це, важливо щоб призначення платежу було сформовано із врахуванням реквізитів договору позики.

Проте не має заборони на перерахування коштів представником позикодавця.

Поняття та підстави представництва наводяться у ст. 237 ЦКУ. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За ч. 3 ст. 237 ЦКУ представництво виникає на підставі договору. Згідно з ч. 1 ст. 244 ЦКУ представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Тому ми рекомендуємо укласти договір доручення між засновником та директором підприємства. Відповідно до ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. За ст. 1003 ЦКУ, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії. Зокрема, перерахування коштів повіреним від імені та за рахунок довірителя.