Відповідно до ст. 189 ГКУ ціна в цьому Кодексі є виражена у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
В ч. 2 ст. 10 Закону «Про ціни і ціноутворення» зазначено, що ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами КМУ.
На сьогодні питання встановлення ціни внутрішньоукраїнських договорів в еквіваленті іноземної валюти є дискусійним. Чинне законодавство містить неузгодженості щодо регулювання порушеного питання.
Існує судова практика, яка вказує на можливість установлення грошового еквівалента ціни зобов'язань в іноземній валюті у господарських відносинах.
У іншому листі від 02.09.2014 р. № 3723-08/30327-07 Мінекономіки повідомляє, що згідно зі ст. 524 та 533 ЦКУ зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 198 ГКУ).
Внутрішньодержавний обмін іншими товарами (послугами) має здійснюватись за цінами (тарифами), установленими у валюті України із перерахуванням імпортної складової частини ціни (тарифу) у національну грошову одиницю.
Відповідно до ст. 192 ЦКУ законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нацбанк у листі від 28.08.2014 г. №18-315/47707 щодо правомірності встановлення цін в іноземній валюті на території України повідомляє, що дотримуючись спільної політики Нацбанку та Кабміну, яка спрямована на дедоларизацію економіки, Нацбанк вважає, що формування, встановлення і застосування цін в Україні повинні здійснюватися виключно в гривнях.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити
