Запитання: Роботодавець виконав умови щодо отримання компенсації 50% ЄСВ за створення нових робочих місць та подав до місцевого органу ПФУ довідку про виконання роботодавцем умов компенсації частини фактичних витрат. ПФУ лише через місяць надав роботодавцю рішення, в якому відмовив у компенсації, посилаючись на те, що на підставі поданої роботодавцем звітності з ЄСВ ними встановлено зниження фонду оплати праці в періоді, за який виконувалися зазначені умови. При цьому орган ПФУ в якості фонду оплати праці зазначив показники з рядку 1 Таблиці 1 щомісячного звіту з ЄСВ, до яких входять виплати, які відповідно до п. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати не входять до фонду оплати праці (зокрема, суми допомоги з тимчасової втрати працездатності та суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами). Чи правий орган ПФУ, і якщо ні, як оскаржити його рішення?
Відповідь:
Порядок надання роботодавцю права на зменшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зарахування стажу особам, працевлаштованим відповідно до цієї частини, затверджений постановою КМУ від 13.03.2013 №153 (далі – Порядок №153).
У п. 7 Порядку № 153 вказано, як саме повинен орган ПФУ приймати рішення щодо виплати компенсації. Орган ПФУ на підставі інформації територіальних органів Держпраці і даних, які містяться у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема про кількість створених робочих місць та укладених трудових договорів з особами, працевлаштованими на нові робочі місця, суми нарахованої заробітної плати таким особам за кожний місяць протягом 12 календарних місяців після укладення трудового договору з працівником, приймає протягом 10 днів після надходження зазначеної інформації рішення про виплату компенсації.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі – Закон №5067) у разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію. Це зазначено і у п. 2 Порядку № 153.
Що слід розуміти під визначенням «штатна чисельності працівників» наведено у Порядку №153, а ось що стосується інших термінів, то вони вживаються у значенні, наведених в Законах України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про зайнятість населення» (п.1 Порядку №153).
В жодному із вище перелічених законів не зазначено, що слід розуміти під фондом оплати праці. А в Порядку № 153 не зазначено, як саме повинно бути визначено органом ПФУ зменшення фонду оплати праці.
Втім, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 базою нарахування ЄСВ для роботодавців - підприємств, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (далі – Закон №108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Складові заробітної плати, на які нараховується ЄСВ, узагальнено у ст. 2 Закону №108. Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
Відповідно до усіх роз’яснень податківців, наведених у ресурсі «ЗІР» складові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5 (далі – Інструкція № 5), які повторюють, але вже деталізовано, складові зарплати, визначені Законом №108. Лікарняні, декретні виплати, винагорода за договорами ЦПХ серед них не міститься, а отже, зменшення або збільшення значення у рядку 1 Таблиці 1 Звіту про ЄСВ за рахунок таких сум не повинно впливати на право роботодавця отримати зазначену компенсацію.
Таким чином, вважаємо, що місцевий орган ПФУ неправомірно відмовив роботодавцю у праві на компенсацію частини витрат на сплату ЄСВ.
Зверніть увагу: згідно з п. 14 Порядку №153 спори з питань виплати компенсації вирішуються виключно у судовому порядку. На жаль, судова практика з даного питання відсутня.